У Носівці на будівлі СТО незвичайний інтер’єр – виставка картин. Тут колоритно красуються близько 50 професійно реставрованих, старовинних картин. З самого верху вишитий хрестиком Кобзар – Тарас Шевченко, над ним майорить прапор України, а вниз, по фасаду будівлі ніби в картинній галереї, розміщені неймовірно красиві різні художні шедеври: вишиті хрестиком та гладдю, намальовані та фото роботи. На подвір`ї відчувається особлива аура. Такі знайомі з дитинства персонажі, адже колись в кожній хаті стіни були прикрашенні саме такими картинами. І тут ми побачили знайомі до болю художні витвори. Поруч невелика альтанка, яка виготовлена з дерева та оздоблена різноманітним різьбленням, в середині на стінах картини 1952 року. На даху красується величезний, дерев`яний орел з розправленими крилами, вирізаний вмілими руками господаря. Немов живий – здається так і кинеться зараз з висоти, вполювавши здобич.
Власник шиномонтажу і творчий господар Сергій Жигун розповів нам, про своє захоплення.
– Зараз купляють хати і в кожній картини і вишиті і намальовані, я давно почав збирати, люди знають і несуть мені. Я їх реставрую, роблю дерев`яні рамки, вирізаю скло і потім вивішую на фасаді своєї майстерні з шино монтажу. В мене їх багато, ви тут бачите невелику частину всієї колекції, до того ж вона періодично поповнюється, і тут близько 60 картин, вони і з Носівки і навколишніх сіл. Одна з найважчих технік, це вишивка гладдю, адже спочатку треба намалювати, а потім правильно вишити. Малювали і вишивали раніше на простирадлах, така картина є в мене, на ній майстерно вишиті качки. Так вишивають із сотні одна людина. На жаль, автора не знаю, люди привозять і часто самі не знают, хто її вишив чи намалював.
– Зараз, ні до чого «руки не лежать», клята війна. В мене їх там ще штук 50 є, але нехай, колись… після війни можливо. Треба робити дерев`яні рамки, вирізати скло, роботи багато з ними.
– В під`їзді, де я живу, зробив краще, ніж тут, ніби експозиція у музеї, то треба побачити своїми очима.
І дійсно таку красу треба побачити, адже це результат творчої, кропіткої праці, до того ж гарне дизайнерське рішення, щодо інтер’єру будівлі. А ще – подорож у минуле. І найголовніше – збереження давніх традицій українського народу, популяризація звичаїв побуту, які міцно вкоренились в культурі і не втрачають своєї актуальності і в сучасному світі.
Марина Ігнатенко
