— Я в житті боюся двох речей: темряви і стоматологів.
— Ну стоматологів-то зрозуміло, а темряви чому боїшся?
— О, а ти знаєш, скільки в темряві стоматологів ховається?!
Анекдот
Страх перед стоматологами – явище поширене. До 80% людей відчувають тривогу перед візитом до лікаря. Однак зуби лікувати треба, а коли ситуація критична, то і видаляти. Особливо багато проблем із так званими «зубами мудрості». Саме такий зуб привів мене в Ніжинську стоматологічну поліклініку. Чесно зізнаюсь: я доволі скептично ставилась до бюджетних медичних закладів, віддаючи перевагу приватним лікарям. Однак нестерпний біль не дозволив відкладати візит до стоматолога на потім, незважаючи на мій страх перед людьми цієї професії.
І от я в черзі до кабінету хірургії Ніжинської стоматполіклініки.
Пацієнтів зустрічає Ляшенко Ірина Володимирівна. Вона вже 40 років працює медсестрою в стоматполіклініці.
– Як прийшла сюди, так усі 40 років і працюю в хірургічному кабінеті – роповідає вона.
Спостерігаючи в черзі за Іриною Володимирівною та розмовляючи з нею після прийому в лікаря, дивуюсь її вмінню спілкуватись з пацієнтами: когось заспокоїть, надто нервових та нетерплячих тактовно поставить на місце:
– Розумію, що всім боляче, хочеться якнайскоріше позбутися того болю, але порядок перш за все. Буває і скандали влаштовують, сварки. До кожного потрібен свій підхід знайти. Ми – невідкладна допомога, і намагаємось швидко і якісно лікувати, та одночасно усім допомогти просто фізично неможливо, а люди приходять різні, в кожного свій характер, свої якісь можуть бути сімейні негаразди, а тут ще й болить. Тому усяке буває.
І, знаєте, на власному досвіді я переконалась, що ця чарівна жінка дійсно тримає в своїх руках не тільки документацію, відповідає за санітарний стан кабінету, обробку інструментів, а й допомагає пацієнтам перебороти свій страх, справитись з панічними атаками.
Наступний етап, який очікує кожного пацієнта хірургічного кабінету, – прийом лікаря.
Після 14 пацієнтів, яким було надано допомогу до мене, бачу, що лікар змучений. Але посміхається. Питає:
– На що скаржитесь, тільки не кажіть, що зуб мудрості – сміється.
Кажу:
– Саме він. До того ж у мене рвотний рефлекс.
Самоконтролю лікаря можна тільки позаздрити. Усміхається:
– Зараз все зробимо і не буде ніякого рефлексу. Уколів хоч не боїтесь?
– Уколів не боюсь.
І, дивлячись у його молоде усміхнене обличчя, теж усміхаюсь.
Поки чекаю, щоб подіяв укол, розмовляємо. Виявляється, що це інтерн. Ніколи б не подумала, так впевнено і професійно він себе поводить. Звати лікаря-інтерна – Головань Володимир Олександрович.
Він родом з Бобровиці, закінчив Полтавський державний медичний університет. Проходить інтернатуру з початку вересня 2024 року в Ніжинській стоматполіклініці. Планує продовжити тут лікарську практику і в майбутньому. Медициною почав захоплюватись з 9 класу, згодом визначився і з напрямком – обрав стоматологію.
– Стоматологія – це перш за все робота з людьми. – Розповідає лікар. – До кожного потрібен індивідуальний підхід. А так сама робота не тяжка. Бувають, звичайно різні випадки, але найважче – це все ж працювати з людьми. Буває, що пацієнти не погоджуються, щоб їх приймав молодий лікар, інтерн. Молодий лікар працює більш делікатно, але довше, – і не всім це подобається.
– Ну, я не жалкую, поки все добре – посмхаюсь. – Розкажіть, можливо, були якісь цікаві випадки.
– Мені тут все цікаво. Просто подобається моя робота. Кожен випадок – унікальний. Універсального підходу нема ні до якої ситуації. Саме цікаве – це із зубами мудрості, бо ніколи не знаєш, що там буде.
– А розкажіть більше про зуби мудрості. Всі їх бояться, всім вони болять. То що це таке і що з ними робити?
– Боятися їх нічого – це рудиментарні утворення. Колись в людини щелепа була трохи більша, вони добре там поміщались і нічим не заважали. В наш час у когось ці зуби є, буває, що їх нема. Буває, що є тільки нижні або верхні, або взагалі один.
– Я чула, що їх треба видаляти відразу, це правда?
– Ви можете їх зберігати, поки вони не доставляють вам незручностей. Але в більшості випадків – це зуби, які не придатні ні для жування, ні для протезування, бо через будову ротової порожнини на них не можна причепити ніяку конструкцію. Плюс гігієна цих зубів не дуже хороша зазвичай. Звичайно, рішення за кожним, але чим раніше ви їх видалите – тим менше проблем у вас буде. Тому що вони можуть змістить ряд зубів в сторону, травмувати щоки тощо. Можна видалити навіть, коли вони ще не виросли. Це планове видалення. Можна починаючи з 18-19 років зробити панорамний знімок, і, якщо вони повністю сформовані, є капсула, то хірургічно під седацією можна видалити їх і уникнути багатьох проблем в майбутньому.
Побачивши, що лікар-інтерн про щось довго розмовляє з пацієнткою – підходить інший лікар, цікавиться, чи нема якихось проблем.
– Все добре, – кажу. – Просто я журналіст і мені цікаво дізнатись тонкощі вашої професії.
Знайомлюсь і з цим лікарем-хірургом. Пахомов Анатолій Олександрович, – він теж молодий, але про нього я вже чула. І чула хороше.
Розпитую про те, чому він обрав цю «страшну» професію. Каже, що хотів бути хірургом, але потім зацікавився стоматологією, після 9-го класу вступив в медичний коледж на зуботехніка. А вже в ході навчання, остаточно визначився, вирішивши сумістити ці два напрямки медицини: хірургію і стоматологію. Закінчив також Полтавський державний медичний університет.
Сам Анатолій Олександрович з Миколаєва. В Ніжині працює з літа 2023 року.
Як журналіст, не можу не задати питання про цікаві випадки, чи курйози, які були в практиці лікаря.
– Цікавого безліч. Дивлячись що цікаво. От, наприклад, моїй найстаршій пацієнтці – 100 років – жіночка 1925 року народження. Це буквально нещодавно ми виїздили на виклик.
– Тобто ви обслуговуєте пацієнтів не тільки тут, в поліклініці?
– Так, якщо це старі люди, чи інші, хто з певних причин фізично не може прийти, то нам телефонують, заздалегідь записуємо на прийом, і бригада в складі лікаря і медсестри виїжджає та надає допомогу людині безпосередньо в неї вдома.
– А найскладніший який випадок був? – запитую.
Лікар, як і його колега, говорить, що найскладніші – це ті ж самі горезвісні зуби мудрості. Але з усім справляються.
– Щодо якогось конкретного випадку, то зараз і не пригадаю. – говорить. – Складно з дітьми дуже. Навіть не стільки з дітьми, як з батьками, які не менше їх хвилюються і переживають, а буває і більше за дітей панікують. І треба заспокоїти не тільки дитину, а і їх. Тому тут буває справді важко в психологічному плані. Але намагаюсь до кожного знайти підхід, заспокоїти. Моя мама – психолог, і вона завжди каже: «Щаслива мама – щасливе дитя». Тому, коли діток приймаю, намагаюсь, щоб і батьки були спокійні і задоволені.
Поки розмовляли – наркоз подіяв і за кілька хвилин бачу причину своїх безсонних ночей і поганого настрою – зуб мудрості, який ніякої мудрості, як виявляється, не додає.
Дякую лікарю. Після розмови приймаю рішення – видалити решту “мудрих” зубів, тож через місяць знов прийду сюди – в Ніжинську стоматологічну поліклініку. Тепер вже я не боюся, бо знаю – тут працюють справжні професіонали і лікарі, які люблять свою професію.
До речі, 9 лютого в Україні святкують день стоматолога. Тож хочемо привітати зі святом усіх представників цієї професії, яка дійсно важлива і потрібна людям. Завдяки вам наші усмішки стають досконалими – і це не тільки про майстерність – це і про людяність, і про вміння знайти підхід до кожного, і про любов до справи, якою вони займаються. Тож, любі стоматологи, бажаємо вам здоров’я та добробуту. Щира дяка вам за вашу працю.
Наталія РУЛЬОВА
