Лінія фронту – на карті військових подій, ми усі стежимо за нею із завмиранням серця. Але є ще одна лінія фронту, у кожного своя. Вона непроста, але дозволяє кожному знаходити своє місце у боротьбі з ворогом, дозволяє бути потрібним сьогодні та наближати нашу перемогу. Плетіння маскувальних сіток і костюмів – це кропітка ручна робота. Сенс маскувальних сіток, виготовлених вручну, в тому, що їх не бачать ворожі дрони. Вони допомагають захистити техніку, бліндажі, а отже – й життя наших чоловіків та жінок на лінії вогню. Те, що накрито, потім не обстрілюють, тому військові дуже цінують цю роботу.
У селі Головеньки Височанської громади працює волонтерський центр «Незабудки». Ми поспілкувалися з учасниками цієї команди Наталією Дорошенко та Іриною Корнієнко.
– Що спонукало стати волонтерами?
– Головний організатор – Ірина Мисник. Вона заснувала свій осередок із працівників культури, які на той час сиділи вдома без роботи. Які свята, пісні, заходи, коли сусід пішов війною. Сьогодні вони майже щодня, ось уже третій рік плетуть маскувальні сітки для наших військових на фронті. Робота не припиняється.
– Скільки людей у вашій команді? Де працюєте?
– Небагато. Всього шість чоловік. Це подружжя Петро і Наталія Дорошенки, Ірина Корнієнко, Наталія Сагайдак, Наталія Харченко, Тетяна Остапенко.
– В Будинку культури розміститися не вийшло, приміщення не опалювалося, холодно,– говорить Наталія Дорошенко колишній діловод Головеньківського старостинського округу, нині орендує продуктовий магазин, займається торгівлею.
– Ми переговорили з чоловіком, дійшли згоди і вирішили, що це буде у нас вдома, на веранді. Чоловік в усьому нам допомагає, створює сприятливі умови для праці. Топить грубу, нарізає тканину. Працюємо вечорами. Нас небагато, 3-4 чоловіки в основному. Якщо сітка чимала, то звемо на допомогу дівчат.
– Як все починалося?
– З чого ми плели перші сітки? Все з підручних матеріалів: підковдра, простирадла, одяг. Все різали на стрічки. Основу привозила Ірина Миколаївна. Потім з’явився різнокольоровий матеріал спанбонд, з яким працювати значно легше. Це такий синтетичний матеріал, практично невагомий, не намокає, дуже зносостійкий і витримує високі температури. Також робимо маскувальне спрядження «Кікімора».
– Сітки робите на замовлення?
– Вони необхідні завжди, це розхідний матеріал, бо горять, губляться, лишаються на місцевості. Потреба в нашій роботі завжди є. Сітки і костюми всі здаємо Ірині, вона знає, кому їх доставити, віддати. Багато сіток передаємо односельчанам, які воюють. Хто потребує, замовляють, ми робимо. Маскування потрібне всім бійцям на передовій, його завжди не вистачає. – За які кошти купуєте матеріал? – Гроші на матеріали дають небайдужі люди, багато приносять мами, які втратили своїх дітей на війні.
– Це важка робота?
– Звісно, нелегка. Руки болять, бо підняті вверх. Пальці німіють, в мозолях від плетіння. Болять і коліна, бо внизу плести теж треба.
– Ірино, Ви працювали завідуючою сільським клубом у Головеньках. Чому не працюєте зараз? – Голова звільнив усіх, хто був «неугодним». – розповідає Ірина Корнієнко. – Йому люди потрібні ті, які мовчать і нічого не вимагають. Я знала, що не всіх звільняють, хтось залишиться, просилася у нього в кабінеті, щоб мене не звільняли, бо скрутне становище, двоє дітей, одна з них – неповнолітня, чоловік місяць назад помер. Серед людей, при роботі легше пережити горе. Але це не допомогло, не пройнявся проблемою, не зачепило його чуже горе. Звільнив.
– Скільки сіток сплели?
– Зараз плетемо 45 сітку. Звичайні невеликі сітки – 4 на 6 або 4 на 7 метрів виплітаємо вдвох за 6 годин. Приміщення не дозволяє робити більші за розміром. Немає де розвернутися. Найбільша була 8 м на 9 м. – Які плани на цей рік?
– Будемо плести, поки в цьому є потреба, поки триває війна. Ми знаємо, що це чекають, ми знаємо, що вони там за нас, а ми тут за них. Наше волонтерство – це наша відповідальність.
Олена КРЕСАН
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Приєднуйтесь до нашого Ютуб-каналу та слідкуйте за останніми новинами Ніжинщини
