Серед розмаїття українських символів барвінок — мов жива пам’ять народу, що проростає з віків у віки. Ця ніжна вічнозелена рослина з блакитно-фіолетовими квітами стала невід’ємною частиною обрядів, пісень, вишивок та навіть весільних вінків.
Барвінок не просто квітка — це символ вічності, любові та життя. У народі кажуть: «де барвінок стелиться, там щастя оселиться». З давніх часів наші пращури вірили, що барвінок має магічну силу захищати від злих духів і приносити добробут у дім. Його саджали біля хати, вплітали у вінки, клали до весільного рушника та навіть додавали до вінків померлим — як знак пам’яті й безсмертя душі.
В українському весільному обряді барвінок мав особливе місце. Наречена та її подруги вирощували барвінок ще з весни, доглядали, співали йому пісень. Потім з нього плели весільний вінок — не з покупних квітів, а з того, що вирощено власними руками, з любов’ю. Вінок з барвінку був символом чистоти, вірності та тривкості шлюбу.
Не менш глибоко барвінок закорінений в українському фольклорі. У піснях він часто уособлює кохання або тугу за рідним краєм. В одній з народних пісень співається:
«Ой барвінку мій зелененький,
Чом не стелишся рівненько?
Бо мене дівчина зірвала,
В свій віночок заплітала…»
Цікаві факти:
Барвінок — одна з небагатьох рослин, яка залишається зеленою навіть під снігом.
У Карпатах барвінок використовували для ворожіння на кохання.
У традиційній українській вишивці барвінок символізує безсмертя та силу духу.
Барвінковий настій застосовували в народній медицині — він вважався корисним для серця та очищення крові.
Підготувала Наталія РУЛЬОВА
