Вадима Благовісного — таку назву має одна з вулиць Миколаєва, якій у 19 столітті не могли затвердити назву протягом 13 років. Раніше вона була відома як Нікольська. У 2024 році її перейменували на честь Героя України, військового льотчика з Ніжинщини.
У 1822 році вулиці намагалися дати назву Нікольська на честь грецької церкви Святого Миколая, розповідає співробітник Миколаївського обласного краєзнавчого музею Ілля Хворостянюк. Однак затвердили її лише через 13 років.
“У 1920 роках вулицю було перейменовано на Рози Люксембург на честь німецької революціонерки, яка у своїх працях у контексті революційного руху і повстань згадувала й Миколаїв. Ця назва в місті протрималася аж до 1996 року”, — говорить Ілля Хворостянюк.
Після того на 28 років вона знову стала Нікольською. А в липні 2024 року була перейменована на честь загиблого військового льотчика з Ніжинщини — Вадима Благовісного. На місці його загибелі поблизу села Дикий Хутір на Миколаївщині встановили памʼятний знак на честь воїна.
Сільський голова Олександр Постика згадує день, коли на Диким Хутором пролунав вибух — сьомого вересня 2022 російська ракета збила літак Вадима над селом.
“Приїхали на місце і побачили, що розбився літак. Знайшли рештки тіла льотчика і двигун від літака знайшли, крила познаходили”, — розповідає Олександр Постика.
Кілька разів на рік сюди приїжджає сімʼя загиблого. Його мати Лариса каже, Вадим марив небом з дитинства.
“Ще маленьким, десь у третьому класі, він змайстрував літачка разом із дідом. Ціле літо майстрував його з якихось дрючків. А коли закінчив дев’ять класів, виявив бажання вступити до Чернігівського ліцею, а згодом — до Харківського університету імені Кожедуба”.
З 2018 року Вадим служив у Миколаєві в складі 299 бригади тактичної авіації. Тут на півдні України застав повномасштабну війну.
“Він нас оберігав. Оберігав нас із батьком від усіх цих хвилювань. Ми розуміли, що відбувається — самі були в окупації місяць. І він за найменшої можливості завжди телефонував: “Де ви там? Як ви там?”, — говорить Лариса Благовісна.
Жінка згадує, як Вадим під час відпустки навесні 2022 року приїхав в рідне село Синдаревське.
“Він дуже сумував. І я запитала: “Синку, чому так? Може, щось розкажеш? Можливо, чимось тебе підтримаємо?” А він каже: “Мамо, в мене друзів уже немає… Вони всі загинули”, — розповідає мати Вадима.
З її слів, спілкувалися з сином за день до його загибелі.
“Я йому кажу: “Може, якось не лети. Відпочинь трошки. Тобі ж важко”. А він відповідає: “Мамо, а хто буде літати? Будь-яку людину туди не посадять”. Сьомого вересня нам, на жаль, зателефонували ввечері. Командир бригади сказав, що Вадим загинув”, — говорить Лариса.
За словами батька загиблого військовослужбовця, Вадим хотів приїхати на день народження мами.
“До свого дня народження не дожив сім днів. Не віриться, що його немає”, — говорить Андрій Благовісний.
За службу Вадим Благовісний отримав звання Героя України та низку нагород, зокрема: ордени Богдана Хмельницького, “За оборону України”, “За оборону Миколаєва”. Більшість з них — посмертно.
Сестра загиблого Катерина каже, що Вадим був доброю, відкритою людиною, яка завжди приїде на допомогу.
“Хотілося б якось повернути час назад. Хотілося б побачитися, багато за що сказати: “Дякую”. Нам дуже приємно, що перейменували саме цю вулицю, тому що він там проживав протягом довгого часу. І хоча навчався і в Чернігові, і в Харкові, Миколаїв, як на мене, був для нього найріднішим містом. Це правда”, — розповідає Катерина.
Від початку повномасштабного російського вторгнення Вадим Благовісний здійснив 95 бойових вильотів та знищив понад 100 одиниць броньованої техніки армії РФ, повідомили в пресслужбі 299 бригади.
Джерело: Суспільне Миколаїв
