Носівчанка Марія Кирилівна Шовкун – ветеран, інвалід війни I групи, партизанка, учасниця партизанського об`єднання «За Батьківщину», їй 104 роки, але вона добре памятає, як все було.
Війна застала Марію Кирилівну вдома в селі Олександрівка, вона після навчального року приїхала з Веркіївки додому, де вчителювала після закінчення Прилуцького педагогічного технікуму.
Брата Колю, який був головою сільської ради, німці арештували відразу і закатували в Чернігові в гестапо. Мама Параска Василівна не витримала горя – померла. Другий брат воював на фронтах, де і загинув. Марія залишилась з батьком.
По селу пішли чутки, що існував список в який вносили комсомольців і активістів для розстрілу. Марію попередили, щоб тікала, адже фашисти вже зайшли в їх село Олександрівку. І вона діждавшись вечора полем втекла, а батько не захотів кидати домівку, сказав, що вже старий і його не чіпатимуть. Але сталося по іншому – його розстріляли 1 січня 1943 року, а хату спалили. Розстріляли тоді багатьох односельчан. Марія ж прибігла до дядька батькового брата, який проживав у Степових Хуторах там вона познайомилась з партизанами і стала у них зв`язковою.
Після війни працювала в Кобижчі вчителькою, де і познайомилась з майбутнім чоловіком. Потім чоловік отримав призначення на роботу в місто Носівка і молода сім`я переїхала і залишилась там проживати. Болить душа від спогадів, багато перенесла горя у своєму житті. 50 років і 9 місяців пропрацювала вчителем у школі, тисячі вдячних учнів. З теплотою, повагою, щирою вдячністю і любов`ю говорять про неї її вихованці. Не вірила, що до живе до 80 річчя Перемоги над фашизмом і тепер з нетерпінням чекає і перемоги у російсько – українській війні, вірить у світле майбутнє нашої неньки України.
Марина ІГНАТЕНКО
