6 травня чи 23 квітня? – ніжинці вимагають повернути День міста до справжньої дати
6 травня — ця дата ще досі звучить у Ніжині як День міста. І щороку цього дня з’являються святкові банери (в цьому році— з написом «З днем міста Ніжина! Міський голова Олександр Кодола»). Але щось у цьому привітанні звучить фальшиво. Бо справжнє святкування, як і справжнє відчуття належності до своєї історії, дедалі більше мешканців Ніжина пов’язують з іншим днем — 23 квітня. Саме в цей день за новим календарем Україна вшановує святого Юрія Переможця — покровителя міста, зображеного на його гербі ще з XVII століття.
Місто Ніжин має давнє, славетне минуле. Козацький полковий центр, місто з Магдебурзьким правом, з вищою освітою і друкарнею, з багатою православною традицією. Святий Георгій був його духовним покровителем ще тоді, коли росії як імперії не існувало. У 1992 році, після розпаду СРСР, Ніжин повертає собі історичний герб — з Георгієм на коні. А вже у 2017 році Ніжинська міська рада робить важливий крок: переносить День міста з вересня (дати визволення від фашистів) на 6 травня — день церковної пам’яті святого Георгія за юліанським календарем.
Це був рішучий жест: декомунізація в дії. Але сьогодні ми стоїмо перед новим кроком — деколонізацією, і відкласти його вже неможливо.
Після переходу ПЦУ на новоюліанський календар у 2023 році свято Юрія Переможця в Україні офіційно відзначається 23 квітня. А 6 травня — це вже дата церковного календаря росіян. І саме за цим російським календарем наразі святкує День міста офіційна влада Ніжина.
Про необхідність змін відкрито говорить не лише молодь, а й знані науковці. Олександр Морозов — ніжинський історик, краєзнавець, директор Музею рідкісної книги, у своєму дописі підкреслює:
«Ніжин має бути деколонізований. Ми впевнені, що колись це питання буде закрите, але ще більше впевнені, що святкувати за “московським календарем” — не наш шлях».
Олександр Морозов проводить історичну паралель:
«Пристебніться, ми помандруємо часом. 17 століття — Ніжин отримує Магдебурзьке право та особливий знак — герб, на якому зображено Георгія (Юрія) Переможця. Можна не довго думаючи здогадатись, яке свято було важливим для міста в ті дні. Перенесемось у 1943 рік, 16–17 вересня — місто звільняє радянська армія. Ці дні стають новими “святами”, які служать радянській ідеології. Та вже у 1992 році ми повертаємо герб із Георгієм, а в 2017 — і саму дату святкування. Це було революційне рішення, бо ми позбулися одного з наслідків комуністичної ідеології».
Історія не стоїть на місці. І тепер — час зробити наступний крок.
Ще у 2023 році Андрій Мокрецов, громадський активіст і голова комісії з адвокації при Молодіжній раді Ніжинської ТГ, подав звернення до міського голови з проханням про перенесення святкування на 23 квітня. Підписали його також інші представники молоді та депутати. У відповіді комісія міськради рекомендувала створити робочу групу. Але минув рік — і тиша.
«Минув рік. Що маємо на сьогодні? Тиша! Після відповіді — ніяких дій щодо перенесення не відбувалося. Що ж ми бачимо натомість? Величезні банери 6 травня з написом “З днем міста Ніжина! Міський голова Олександр КОДОЛА”. Молодь не була почута. Хтось зможе це заперечити?» — написав Мокрецов 6 травня 2025 року.
У своєму аналізі Олександр Морозов додає:
«Чи було створено робочу комісію за рік — нікому не відомо. Тих, хто підписував звернення, запрошено не було. Тож у цьому році ініціатори вирішили діяти інакше».
Так з’явилася петиція. Олександр Морозов пояснює:
«Звернення ми вже писали, результат нам не сподобався, тож цей варіант ми відкинули одразу. Зваживши всі “за” і “проти”, ми вирішили написати петицію. Ввечері 9 травня вона офіційно була опублікована».
Цю петицію можна підтримати тут:
petition.e-dem.ua/nizhyn/Petition/View/140
У питанні святкування Дня міста йдеться не лише про календар. Йдеться про духовну ідентичність, символічний вибір і наше місце у власній історії. Про це нагадує й волонтерка та активістка Тетяна Миргородська:
«Ніжин і ніжинці перенесли цей день з дати “визволення” на день покровителя Юрія Переможця. Чудово! От тільки українська церква вшановує Святого Юрія 23 квітня, а російська — 6 травня. От собі й гадаю: з днем міста, ніжинці???»
Ця петиція – це шанс для влади почути громаду, а для Ніжина — знову стати прикладом для інших.
Зібрано поки що лише 25 підписів із 100 необхідних. Але кількість — це лише питання часу. Бо аргументів — вже більш ніж достатньо. Ніжин — це не технічна назва на карті. Це місто з душею, зі своїм святим, зі своєю історією. І День міста має святкуватися не за вказівкою минулого, не за календарем москви, а відповідно до власного шляху. 23 квітня — це не лише правильна дата. Це гідність. Це вибір. Це Україна.
Наталія РУЛЬОВА