Вони — команда, що розуміє одне одного без слів.
Віталій Орел — кінолог і рятувальник, а поруч із ним завжди вірний друг і побратим на чотирьох лапах. Разом вони долають небезпеки, проходять тренування та рятують людські життя. Бо для справжнього рятувальника собака — це частинка серця. Це історія про довіру, відданість і справжнє партнерство, що триває не лише під час служби, а й у повсякденному житті.
«Не можна бути кінологом лише на роботі. Собака відчуває тебе. Якщо ти справді любиш — тебе не зрадять, ні на службі, ні в житті», — розповідає Віталій Орел, інструктор службового собаківництва— рятувальник. Зараз поруч з ним не просто пес. Поруч із ним Зеніт — вірний побратим на чотирьох лапах. Німецька вівчарка, що лише з січня цього року стала частиною великої рятувальної справи. Але вже встигла відчути, що таке тривога та запах пилу і металу у повітрі.
«Німецькі вівчарки — це спритні собаки з гарними пропорціями, які рухаються з гордістю. У них є внутрішня гідність і природна відвага», — говорить Віталій. Зеніту вже 6 років. Отримавши відповідну кваліфікацію, він замінив свого попередника Цезаря, який пішов на заслужений відпочинок. Свого часу службовий собака Цезар разом із Віталієм побував на завалах у різних куточках країни, а також за кордоном – у вирі землетрусу в Туреччині, де українська пошуково-рятувальна команда важкого класу INSARAG рятувала життя серед кам’яного пекла.
«Минуло два роки, а я досі згадую той жах. Земля здригалася під ногами, над головою — обвали, а під ними — людське життя. Суцільний жах, але ми впоралися. Ми не мали права не впоратися», — згадує Віталій. Тренування Зеніта починалися вдома. Коли ще служив Цезар, новачок спостерігав, вчився, бігав за м’ячем. До речі, іграшки — це святе. Якщо обирати між кормом і м’ячиком, він без вагань вибере м’ячик. І це не дрібниця — це характер. Пес, який хоче гратися, здатен з тією ж завзятістю і рятувати.
«Без м’ячика нікуди. Це його світ. І це наша спільна мова. Через гру — до дисципліни, через довіру — до злагодженості», — усміхається кінолог. Та що насправді говорить про Віталія ще більше, ніж його слова — це його родина. Чотирилапа родина. П’ятеро собак живуть поруч із ним. І кожному з них він дає не просто дах над головою, а частинку душі.
Віталій Орел: “Серце кінолога-рятувальника б’ється не поодинці. Воно б’ється в унісон із серцем собаки”.
Джерело: Мобільний рятувальний центр швидкого реагування ДСНС України
