21 червня Ніжин знову опинився під атакою дронів-камікадзе типу Shahed. У місті лунали вибухи, мешканці шукали захисту, ховалися, рятували себе та своїх дітей. Але багато хто цього захисту так і не знайшов — ніжинці пишуть, що укриття були ЗАЧИНЕНІ. У соцмережах — хвиля обурення, десятки повідомлень. Люди били на сполох. Ще тиждень тому у мікрорайоні Гуньки сховище виявилося зачиненим під час тривоги. Тоді обіцяли службове розслідування. Але вже під час нової атаки ситуація повторилася — тепер замкнені двері чекали людей у кількох районах. Скарги посипалися масово. На офіційних сторінках у Facebook — десятки коментарів:
- «Укриття закриті, — все закрите. Чому?»
- «Прошу пояснити причини недоступності укриттів під час тривоги…»
- «Прошу публічного звіту про відповідальність»
- «Укриття в центрі закрите. Діти гуляють. Вихідний. Нема куди бігти».
І таких повідомлень – десятки. Замість системної реакції на проблему, люди почули від влади вимогу надати “фактаж” — підтвердження про закриті укриття: «Чекаємо фактаж про зачинені укриття ВЧОРА. Надайте конкретну інформацію» – читаємо під коментарями про закрите сховище. Уявіть собі: замість реагувати на системну проблему, влада на наступний день вимагає від людей, які ховаються від вибухів, документального підтвердження того, що укриття були закриті. Бо на слово мешканцям міста — не вірять. А тих, хто наважився оприлюднити ситуацію, офіційні представники фактично оголосили «ворогами».
Однак, саме влада міста має координувати дії, оперативно реагувати на загрози, чути людей і нести відповідальність. Особливо під час війни, коли кожна секунда — на вагу життя.
На тлі цього в громаді виникає відчуття віддаленості влади від реальних потреб. Замість підтримки — вимоги. Замість рішень — пошук винних. І хоча зрозуміло, що відповідальність за укриття часто розподілена між різними структурами, саме міська влада має виступати координатором і гарантом безпеки.
Публічні виступи міського голови в ЗМІ викликають різні емоції. Частина громади вважає, що в цей час треба не давати інтерв’ю телебаченню невідомо звідки, а бути поруч з людьми — на місці. Багато в ніжинців також питань щодо використання коштів, які виділялися десятки разів рішенням виконкому на ремонти та оснащення укриттів без тендерних процедур. Багато хто питає: чи справді всі приміщення відремонтовані? Чи стали вони доступнішими й безпечнішими для людей? Чи забезпечені усім необхідним? Жодного публічного контролю. Жодного звіту. І — жодної відповідальності. Можливо, деякі укриття просто занедбані, або ж через відсутність контролю залишаються недоступними. Відповіді на ці питання досі відсутні.
Сьогодні в Ніжині ми маємо справу не з окремим інцидентом. Ми стикаємось із системною кризою довіри. Із владою, яка замість відкритості — боїться запитань. Яка ділить мешканців на «своїх» і «ворогів». Яка реагує на критику звинуваченнями, а не відповідями.
Це — не ознака сили. Це — сигнал слабкості. Страх керує рішеннями. Страх відповідальності. Страх втрати контролю. Але громада — не ворог. Громада — джерело легітимності будь-якої влади.
Люди прагнуть почути: хто відповідає за їхню безпеку? Хто координує дії у критичні хвилини? Люди мають повне право почути чесну відповідь. Бо влада, яка не здатна діяти в кризу, яка тікає від відповідальності, — рано чи пізно втратить не лише довіру, а й моральне право говорити від імені людей.
