Днями команда дітей і дорослих з Ніжинщини повернулася з відпочинку у Швеції, де провела дев’ять незабутніх днів. Журналіст нашого видання зустрілася з організаторкою поїздки — керівницею ГО “Волонтерський Штаб “Наші люди всюди” Тамарою Стратілат і розпитала про деталі.
“Дев’ять неповторних днів подарували нам пан Mats Johansson зі Швеції зі своїми друзями: Nalle Nilsson, Maria Syvak, Тетяною Разумовою. У складі нашої команди було 26 дітей з Ніжинщини і вісім дорослих: я як керівник, організатор дозвілля, медсестра, три вихователі та два кухарі. Кухарів взяли невипадково, бо розуміли: шведські страви суттєво відрізняються від українських, тому діти швидко скучать за їжею, за якою звикли вдома.
Волонтерка з Ніжина Наталя Забіла (“Кухарська зграя вовченят”) наділила нас пакетованими сухпаями, а Катерина Мазур з Безуглівки (ГО “Барс і Міч”) — гречаною кашею. Щоразу, споживаючи цю смакоту, ми наголошували: таку їжу волонтери готують і передають для військових. Діти ще й добавки просили.
Переважну більшість претендентів для поїздки обирали сільради і школи. Найбільш активним юним помічникам, які допомагають військовим (плетуть маскувальні сітки, виготовляють тушкованки, окопні свічки) запропонувала я сама. Приміром, в нашій команді було відразу троє дітей з однієї родини, які проживають у Хорошому Озері. Вони волонтерять разом з мамою. Взяли ми до себе в команду і трьох хлопців з Ніжина, які виготовляють для воїнів тушкованку під керівництвом Василя Суркова. Таким чином, нам вдалося зібрати дітей загиблих і зниклих безвісти захисників, дітей інвалідів війни і дітей-волонтерів з різних громад Ніжинщини: Крутівської, Талалаївської, Бобровицької, Носівської, Бахмацької, Борзнянської, Лосинівської та Ніжина, зокрема.
До слова, переважна більшість школярів знають англійську. Не перестану повторювати: наші діти дуже обдаровані. У всьому. В Швеції у нас було два перекладачі: на англійську перекладав учень Ніжинського ліцею Іван Прудько, на шведську — вихователь Василь Сурков. Найбільший подив у місцевих викликав виступ Кирила Лушнікова та Івана Прудька, коли вони заспівали пісень норвезькою (акомпанував Андрій Глущенко).
Талановита вихователька Ірина Наконечна старалася зацікавити кожну дитину. Упродовж дня вона залишалася поруч, допомагаючи і підбадьорюючи. Для них вона була не просто вихователькою, а справжнім другом і наставником.
Кожний ранок у шведському Істаді ми розпочинали з хвилини мовчання і вислову “Слава Україні!”. У відповідь лунало: “Героям Слава!” Для наших дітей це були не просто слова — такий собі маленький ритуал єдності, що давав відчуття підтримки й гордості навіть далеко від України.
В Швеції ми жили за правилами однієї великої родини: згадали про річницю загибелі батька братів Євгена та Олександра Бакумовичів, сестричок Танюшу і Катюшу Кутяк привітали з днем народження мами.
Відпочинок був насичений подіями та розвагами. Діти брали участь у різноманітних екскурсіях, активних іграх на свіжому повітрі, мали змогу поспілкуватися у веселій та дружній атмосфері. Особливих позитивних емоцій додавали зустрічі з цікавими людьми.
Кожна зустріч в Істаді запам’ятається надовго. Нові знайомства, нові враження. Пан Mats Johansson познайомив нас з двома чарівними українками Maria Syvak зі Львова та Тетяною Разумовою із Запоріжжя, які разом зі своїми дітьми знайшли у Швеції прихисток. Вони дружать і підтримують одна одну. Ми для них були мов свіже повітря з рідної України.
Не випадковою була і зустріч з дитячою письменницею українського походження Tanya Goryushina, яка вже 15 років живе в Стокгольмі. Пані Тетяна проїхала вісім годин в один бік, щоб провести з нами цілий день, розповіла про своє життя, про те, як народжуються і друкуються книжки.
В той же день до нас завітала ще одна чудова жінка — Gunnel Ottensten із Borrby Boksy. Вона також не змогла бути осторонь, дізнавшись про приїзд українських дітей до Швеції. Пані Gunnel не вперше чує про Ніжин, адже вона, маючи свій бізнес, а саме книгарню, допомагає пану Mats Johansson збиратися в дорогу до України. Про зустріч з нашою командою вона написала у себе на сторінці з великою любов’ю.
Також до нас приїжджала кореспондент місцевої газети — її стаття була опублікована на перших шпальтах. Адже для містечка Істад це була справжня подія — приймати у себе дітей з України.
Своє перебування за кордоном ми завершили “Українським Днем в Швеції”. Любов Забіла, Надія Гладишко і Tетяна Разумова приготували українські страви, які залюбки смакувала не тільки наша команда, а й шведські гості.
За кожної нагоди ми розповідали новим друзям про своє місто, про небезпеку, в якій опинились українські діти. Дякували шведському народу за підтримку. За українським звичаєм, ми урочисто передали пану Mats Johansson хліб із сіллю — як символ гостинності та щирих намірів. Коровай розділили між гостями, бажаючи кожному щастя й добробуту.
Додому, в Україну, нас проводжали, як рідних — зі сльозами та обіймами. Закордонні друзі взяли з нас слово, що ми обов’язково приїдемо ще. На зворотному шляху, опинившись в польському місті Свіноуйсьце, ми звернули увагу на військові кораблі в порту. Зрозуміли, що поступово наближаємося до реалій українського життя…
Це була перша і, сподіваюся, не остання наша поїздка до Швеції. Хочеться вірити, що ми започаткували добру традицію влаштовувати дітям відпочинок без війни. Раніше, в 2022 році, я возила дітей вище вказаних категорій в Латвію. Нещодавно отримала запрошення на наступний рік — знову до Латвії та ще одне — до українського Закарпаття.
Сьогодні, коли в нашому місті дуже гучно від дронів і вибухів, ми з тугою в серці згадуємо мирний Істад, море, вересневі канікули. Ми щиро вдячні пану Mats Johansson не тільки за надзвичайний відпочинок, а й за три роки дружби і плідної підтримки. Суттєву фінансову допомогу для поїздки надали нам фермери Чернігівщини — з багатьма з них наша громадська організація співпрацює не один рік. Безмежно дякуємо всім за ці дев’ять щасливих днів без війни”.
Записала Вероніка Грицова
