Вона виглядає так, ніби зійшла зі сторінок стародавніх легенд. Яскраво-чорне тіло з палаючими жовтими плямами, спокійний, але насторожений погляд — вогняна саламандра (Salamandra salamandra) справді нагадує істоту з казки. Проте ця краса — не вигадка, а реальний мешканець карпатських лісів, який потребує нашої уваги й захисту.
Вогняну саламандру важко сплутати з будь-якою іншою твариною. Її тіло блищить, немов лаковане, а яскраві плями попереджають усіх хижаків: «Я отруйна, не чіпай!». У шкірі саламандри є залози, що виділяють токсин самандарин — він може викликати судоми або параліч у тих, хто наважиться її вкусити. Для людини ця отрута не смертельна, але брати саламандру голими руками не варто, особливо дітям.
В Україні вогняна саламандра живе в Карпатах — найчастіше у старих букових і мішаних лісах, поруч зі струмками та джерелами. Вона полюбляє прохолоду, тінь і вологу, тому вдень зазвичай ховається під камінням, корінням або в опалому листі. А от коли починається дощ — саме тоді її можна зустріти. Саламандра неквапно виходить на полювання, рухаючись плавно й тихо, ніби тінь серед мохів.
Її меню складається з комах, павуків, черв’яків і слимаків. Полює вона обережно — завмирає, виставивши голову вперед, і блискавично хапає здобич своїм липким язиком. На відміну від жаб чи тритонів, самка саламандри не відкладає ікру. Вона виношує потомство всередині й народжує вже сформованих личинок, яких відпускає у воду. Через кілька місяців вони підростають, втрачають зябра і переходять до життя на суші.
На жаль, навіть така стійка істота, як саламандра, не витримує сучасного темпу людського втручання. Її популяція в Європі стрімко скорочується через вирубування лісів, осушення водойм, грибкові інфекції, що уражають шкіру, та знищення природних сховищ людиною. В Україні цей вид занесено до Червоної книги, а в Європі він охороняється законом як вразливий.
Ще у давнину люди вірили, що саламандра народжується з полум’я або навіть живе у вогні. Її кидали у жар, сподіваючись побачити, як вона «виживе» — звідси й назва, що збереглася донині. У середньовіччі саламандра стала символом стійкості, чистоти та сили духу, а для алхіміків — втіленням вогняної стихії.
Вогняна саламандра — не міф і не легенда, а жива частинка карпатської природи, яку ми ще маємо шанс зберегти. Якщо вам пощастить зустріти цю красуню під час прогулянки лісом — не торкайтесь її, не лякайте, просто спостерігайте. Це нагадування, що природа поруч із нами ще жива, і вона довіряє нам своїх найрідкісніших створінь.
Джерело: Карпатський біосферний заповідник
