У День Української Державності , коли серця українців сповнені гордості за свою країну, а водночас стискає душу біль утрат, Ніжин знову схилив голови в жалобі…
15 липня на Алеї Героїв урочисто відкрили три нові стенди пам’яті. На них — світлини ще вісімнадцятьох мужніх Захисників, які віддали своє життя за незалежність і свободу України. Кожне ім’я — це батько, син, чоловік, друг. Кожне обличчя — це усмішка, що більше ніколи не повернеться додому, але назавжди житиме у серці міста.
На церемонії відкриття була тиша. Така, в якій кожен подумки дякував. Військовий капелан Сергій Чечин звершив заупокійну літію, освятив стенди та разом з присутніми зачитав молитву за душі полеглих. Звучала спільна молитва, щоб Господь прийняв Героїв у небесні обійми.
Місто завмерло у хвилині мовчання — в цьому мовчанні був крик тисяч сердець, які не можуть змиритися з втратою. Найбільш зворушливим і болючим був момент, коли маленька донечка одного з полеглих Героїв гірко плакала біля стенду. Її сльози, що котилися по щоках, прорізали тишу мов ніж. У ці миті кожен з присутніх відчув — за кожною світлиною стоїть родина, життя, дитинство без тата і матері без сина. Після молитви і хвилини мовчання відбулося покладання квітів – як символ невмирущої вдячності, як обіцянка ніколи не забувати.
Цього дня вшанували імена Героїв: Анатолій Храмов, В’ячеслав Кречик, Ігор Хоменко, Дмитро Манько, Андрій Лось, Михайло Максименко, Євген Саєнко, Олександр Полторацький, Олександр Костенко, Микола Костючок, Ілля Баланюк, Сергій Ласий, Віталій Борис, Нікіта Кліменчук, Ігор Мельников, Дмитро Бородавко, Юрій Костів, Ярослав Чудак.
Ці Герої більше не з нами — але вони з Україною. У кожному її кроці до Перемоги. У кожному серці, яке не змириться. У кожній молитві, яка шепоче: “Вічна пам’ять Героям“…
Марина Афон
