24 лютого 2022 року назавжди закарбувалося в пам’яті кожного українця, розділивши життя на “до” і “після” та змінивши його назавжди. Цей день болить і відгукується у серці гіркотою та розпачем.
Ніколи ми не думали, що там, де колосилися поля, точитимуться запеклі бої. Що дорогами, якими мали б їхати мирні автомобілі, рухатиметься важка військова техніка. Що мирні міста і села здригатимуться від вибухів.
Та водночас цей день став символом рішучості, боротьби й незламності українського народу. Чотири роки повномасштабної війни, які змінили нас назавжди. Роки болю, втрат і розлук, повітряних тривог, зруйнованих домівок і важких новин. Але водночас – чотири роки неймовірної сили. Єдності. Підтримки. Віри одне в одного.
Ми навчилися бути міцними там, де, здавалося, неможливо вистояти. Навчилися цінувати прості речі: ранок без вибухів, голос рідних, світло у вікні.
Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за Україну, схиляємо голови й уклоняємося кожному Герою. Вдячні всім, хто сьогодні боронить нашу землю, і всім, хто допомагає: волонтерам, медикам, рятувальникам, енергетикам.
Ця війна стала тяжким випробуванням, але не зламала нас.
Ми вистояли. І вистоїмо.
Бо за нами – правда, пам’ять і майбутнє наших дітей.
За ці роки ми стали іншими. Сильнішими. Свідомішими. Ми зрозуміли справжню ціну свободи й незалежності. Кожен із нас зробив свій вибір – бути разом із країною, підтримувати, допомагати, працювати заради перемоги.
Ми навчилися жити під звуки сирен і не втрачати людяності. Ділитися останнім, підтримувати незнайомих, відкривати свої домівки для тих, хто змушений був тікати від війни. У найтемніші часи ми запалювали світло – у містах, у серцях, у надії.
Українці довели всьому світові: нас неможливо залякати чи скорити. Наша сила — в єдності, у любові до рідної землі, у повазі до тих, хто стоїть на її захисті.
Попереду ще багато викликів. Але разом ми здолаємо їх. Ми відбудуємо зруйноване, повернемо мир у наші міста і села, наповнимо їх дитячим сміхом і новими мріями.
Ми боремося не лише за сьогодні — ми боремося за майбутнє. І це майбутнє обов’язково буде вільним, гідним і українським.
І скільки б випробувань не випало на нашу долю, ми збережемо головне — людяність, гідність і любов до своєї землі. Бо саме це робить нас народом, який неможливо зламати. Ми пам’ятаємо, заради чого тримаємося, працюємо й боремося. І віримо: день миру обов’язково настане – вистражданий, заслужений і наш.
