Так, і не тільки паски, а й інші страви. За інформацією науковців Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів) Великодні традиції освячення їжі були доволі поширеними у минулих століттях.
Найдавніший відомий на сьогодні опис страв, яким тогочасні мешканці Чернігівщини, як правило, наповнювали свій «великодній кошик» датується 1786 р. і зроблений він уродженцем Чернігівщини, відомим істориком Гетьманщини Опанасом Шафонським в описі Чернігівського намісництва.
Крім іншої інформації про Чернігівщину, він детально описав що люди несли-везли освячувати до церкви на Великдень. Перш за все це – паска та крашанки. Інші смаколики залежали від статків сім’ї: більш заможні готували для освячення ще й печене ягня чи порося, ковбасу, сало, смажену рибу, сіль та хрін. І всім цим добром наповнювали не кошик (адже поняття «великодній кошик» з’явилось у ХХ ст.), а ночви.
Чому всю їжу складали у ночви? Бо якщо печене порося покласти в торбу чи загорнути у хустку чи рушник, то з нього крапатиме жир. Ночви тут ідеально підходили. І це не ті ночви, у яких прали, а спеціальні – для замісу тіста.
Ті, хто мав коня, – укладали ночви на віз та конем рушали до церкви. Хто не мав цього гужового транспорту, зрозуміло, добирались до храму пішки із своїм «крамом», загорнутим чи у великі хустки, чи у святкові рушники.
За матеріалами інтернет-видання «Лівий берег», Національного музею народної архітектури та побуту України
Ілюстрація: Ранок Христового Воскресіння. Художник Микола Пимоненко
Джерело: Чернігівщина туристична запрошує
