Україна цього року може зібрати один із найбільших урожаїв від початку повномасштабної війни. Українська зернова асоціація прогнозує виробництво 84,6 млн тонн зернових та олійних культур, а потенційний експорт у сезоні 2026/2027 років оцінює у 52 млн тонн. Для порівняння, минулого сезону за кордон було вивезено 41,1 млн тонн.
Все ж головною проблемою залишається можливість фізично вивезти зерно з України. Російські атаки на чорноморські порти та транспортну інфраструктуру створюють ризик багатомільярдних втрат для української економіки.
За прогнозом Української зернової асоціації, за сприятливих умов Україна у 2026 році може зібрати 84,6 млн тонн зернових та олійних культур. Потенціал експорту на наступний маркетинговий рік оцінюється у 52 млн тонн.
Однак в УЗА наголошують: реалізація такого сценарію безпосередньо залежить від роботи глибоководних портів Великої Одеси. Для повноцінного експорту необхідно також припинення систематичних атак на транспортну та енергетичну інфраструктуру, а також на судна, які заходять до українських портів.
Тобто проблема полягає вже не у виробництві зерна, а в можливості доставити його покупцеві. Якщо експортні маршрути залишатимуться обмеженими, українські аграрії можуть зіткнутися з накопиченням запасів, падінням закупівельних цін і прямими фінансовими втратами.
Потенційна ціна блокади портової інфраструктури для держави вимірюється мільярдами доларів.
Фінансовий аналітик та економіст Олексій Кущ заявив, що через обмеження роботи українських портів країна може втрачати до $70 млн експортної виручки щодня. За його оцінкою, лише за 20 днів втрати можуть наблизитися до $1,5 млрд.
Інші оцінки також свідчать про масштаб проблеми. Голова секретаріату Ради підприємців при Кабінеті Міністрів Андрій Забловський зазначав, що втрата навіть третини зернових потужностей одеських портів може скоротити валютний виторг від агроекспорту приблизно на $900 млн щомісяця.
Фінансовий аналітик Андрій Шевчишин оцінює можливі щомісячні втрати у межах від $500 млн до $1,5 млрд – залежно від тривалості та масштабів обмежень.
Для валютного ринку це означає скорочення пропозиції валюти. За оцінкою Шевчишина, вона може зменшитися на 10–30% на день. У такій ситуації Національному банку доведеться активніше використовувати валютні інтервенції, щоб компенсувати дефіцит пропозиції.
Поки міжнародні резерви дозволяють регулятору це робити. Проте затяжна експортна криза може створити додатковий тиск на гривню та підвищити ризик її послаблення.
Європейські маршрути не здатні повністю замінити море
Повністю компенсувати морський експорт сухопутними маршрутами Україна наразі не може.
Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко зазначав, що останніми місяцями через морські термінали Україна експортувала щонайменше 3,5 млн тонн зерна щомісяця. Європейські маршрути, навіть за умови їхнього розширення, не здатні повністю замінити ці обсяги.
За його оцінкою, через європейську інфраструктуру, зокрема напрямки на Гданськ та інші портові термінали, можна було б забезпечити близько 1,6 млн тонн експорту на місяць.
Ще одним потенційним маршрутом є Дунай, однак і тут існують обмеження. Серед проблем – низький рівень води, який ускладнює перевезення великих обсягів вантажів.
Водночас Україна вже має значні залишки зерна з попереднього маркетингового року – понад 10 млн тонн. Новий урожай лише збільшуватиме тиск на систему зберігання та логістику, якщо темпи експорту залишатимуться низькими.
Обмеження експорту зерна – це не лише питання доходів аграрного сектору. Український агроекспорт є одним із ключових джерел надходження іноземної валюти.
За оцінкою Олексія Куща, загалом Україна отримує від експорту близько $30-40 млрд. Водночас приблизно співмірні обсяги міжнародної фінансової допомоги партнери спрямовують на покриття бюджетного дефіциту.
Саме це частково пояснює, чому скорочення експортної виручки наразі не створює для валютного ринку такого шоку, який міг би виникнути без міжнародної підтримки. Проте це не означає, що проблему можна ігнорувати.
Чим довше триватимуть обмеження роботи портів, тим більшим буде розрив між потенційним та фактичним експортом. Для аграріїв це означатиме ризик втрати частини доходів, а для держави, менші валютні надходження, для економіки загалом -додатковий тиск на курс гривні та платіжний баланс.
Головний ризик – не врожай, а його експорт
Україна входить у новий сезон із високим потенціалом виробництва. Але врожай сам по собі не гарантує економічного результату.
Якщо морські порти Великої Одеси зможуть працювати стабільно, країна матиме шанс реалізувати прогноз експорту у 52 млн тонн. Якщо ж російські атаки й надалі обмежуватимуть роботу портів, Україна може втратити значну частину потенційної валютної виручки.
У такому разі рекордний урожай може парадоксальним чином перетворитися на проблему: зерно буде, але можливостей швидко та вигідно продати його за кордон – недостатньо.
Для української економіки це означатиме не просто труднощі аграрного сектору, а ризик багатомільярдних втрат, які з часом дедалі сильніше відчуватимуться на валютному ринку та у фінансовій стійкості держави.
