Українська культура щедра на традиції та цікаві звичаї, які сьогодні можуть здаватися колоритними, але колись були частиною повсякденного життя наших предків. Вони поєднували віру, повагу до природи та народну мудрість у кожному ритуалі.
Одним із таких колоритних звичаїв є заборона прати білизну тиждень після Водохреща. Етнограф Олекса Воропай у книзі «Звичаї нашого народу» описав, як цей обряд пояснювався у народі.
На Водохреща священик занурює хрест у річку, і, за народними уявленнями, вся нечиста сила, що жила у воді, вискакує на берег. Стоять чорти, мерзнуть, лаються — бо освячена вода для них смертельна небезпека. Але якщо якась жінка приходила прати білизну, занурюючи її у воду, освячення «ламалося», і нечисть миттю поверталася назад у холодну річку.
Тому існувала сувора заборона:
не прати білизну цілий тиждень після Водохреща — щоб нечисть зморозилася.
Ця традиція — не звичайний забобон. Тут тісно переплітається віра у святу силу води, повага до чистоти та народна логіка: бруд і прання могли «порушити» священне освячення, а жінка з білизною ненавмисно ставала «рятівницею» чортів.
Сьогодні ми можемо посміятися з цих звичаїв, але вони нагадують нам про багатство української культури і вміння наших предків поєднувати віру, гумор та мудрість. І якщо після Водохреща вам не хотілося прати — тепер є історична причина!
Джерело: Олекса Воропай “Звичаї нашого народу”
