27 березня 2023 року стало днем, коли український пілот-винищувач Денис Кирилюк зробив вибір, який назавжди вписав його ім’я в історію. Того дня він виконував бойове завдання на півночі України, коли ворожі сили влучили в його літак Су-27. Машина почала стрімко падати, і Денис, маючи кілька секунд на рішення, не думав про себе — він вивів літак подалі від населеного пункту, ціною власного життя врятувавши десятки мирних українців.
Місцем його подвигу стало поле біля села Товкачівка на Чернігівщині. Саме туди він спрямував палаючу машину. З часом на місці падіння винищувача утворилося озеро, яке місцеві жителі назвали “Денисовим”. Вони висадили навколо квіти, встановили флагшток, запустили рибу. Тепер це — не лише природна пам’ятка, а й місце, де вшановують героїзм людини, яка віддала своє життя заради інших.
Та за цим героїзмом стоїть глибока особиста трагедія. Коли Денис вирушав на своє останнє завдання, вдома його чекала дружина Альона і їхній новонароджений син — малюкові було лише 18 днів. Того ранку Денис поцілував сина, обійняв дружину, поспіхом перекусив і побіг на роботу. Це була їхня остання розмова.
Альона згадує, що жила в постійному страху, але водночас вірила, що її чоловік повернеться. Коли дізналася про трагедію — земля пішла з-під ніг. Її підтримали тітка і двоюрідна сестра, які приїхали з іншого міста. Але навіть із їхньою допомогою пережити втрату було майже неможливо. Особливо болісно все переживала старша донька Анастасія. Десятирічна дівчинка жила за кордоном із батьками Альони. Вона дізналася про загибель тата з новин — ЗМІ писали про подвиг льотчика Дениса Кирилюка. Дитина була в шоковому стані, втекла від бабусі з дідусем, її довго шукали. Після того, як Альона змогла повернути її додому, знадобився час і підтримка, аби стабілізувати її психічний і фізичний стан.
Після загибелі чоловіка Альона не мала змоги одразу його поховати — не було тіла. Попереду були довгі місяці очікувань, експертиз, бюрократичних процедур. Тривала і боротьба за звання Героя України для Дениса. Вона вірила, що він заслуговує на це, і не зупинилася, поки 20 січня 2025 року це звання йому таки не присвоїли.
Сьогодні Альону тримає лише одне — пам’ять про чоловіка. Вона робить усе можливе, аби ім’я Дениса Кирилюка не зникло з новин і сердець українців. Бо його життя було прикладом мужності, а смерть — жертовністю заради інших. Бути льотчиком-винищувачем — це надважка праця. Не кожному підвладне небо. Але Денис був тим, хто підкорив його. І залишився там назавжди…
Джерело: 24tv.ua
