На друге засідання наглядової ради при КНП “Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького” завітала голова незалежної профспілки медзакладу Ольга Лисивець. Містяни знають пані Ольгу як безкомпромісну, рішучу, ініціативну людину, яка прагне змін в ніжинській медицині, де працює вже 15 років.
Вона є членом ради Медичного руху “Будь як ми”, активісти якого доносять правду про ситуацію в медицині на всеукраїнському рівні. За ініціативи Ольги Лисивець був відкритий збір коштів на аналізатор для Ніжинської міської лікарні. Збирати кошти — потрібно 38 тисяч доларів — допомагають американці. Майже третя частина від суми вже є. Придбанням апарату займатиметься Медичний Рух “Будь як ми”.
Ми попросили Ольгу Геннадіївну розповісти детальніше про створення незалежної профспілки при міській лікарні, розпитали, що цьому сприяло, яка мета даної організації, а також висвітлити найбільш проблемні питання медзакладу, які, на її думку, потребують негайного вирішення. Отже, слово — пані Ользі:
“Незалежну профспілку ми створили два роки тому, коли медзаклад очолювала Ольга Швець. До дій нас спонукала безвихідна ситуація, коли колектив лікарні поставили перед фактом скорочення. Тоді ми напросилися на сесію міської ради. Потім було ще кілька зустрічей з депутатами і міським головою. В результаті процес скорочення припинили. Ця ситуація показала, що разом ми — сила.
Саме тоді я запропонувала десятьом найбільш активним колегам-медсестрам створити незалежну профспілку для захисту наших прав. З деякими з них раніше ми були навіть не знайомі, бо кожен з нас виконував суто свої функціональні обов’язки та особливо не цікавився тим, чим живе медичний заклад. На сьогодні в нашій профспілці понад 70 членів. Ці люди перейшли до незалежної профспілки попри величезний тиск і залякування.
На нашу думку, існуюча профспілка не проводить належної роботи. Вступати до неї змушують добровільно-примусово кожного, хто працевлаштовується в міську лікарню. А коли виникла потреба у захисті наших прав, голова профспілки “самоусунулася”. Очільниця лікарні не змогла надати депутатській комісії ані штатного розпису, ані інших документів. Мовляв, вони на перевірці в міській раді, а копій немає.
Наша мета — налагодити з керівництвом лікарні тісну співпрацю, яка була б спрямована на розвиток медичного закладу. Ми, як ніхто інший, зацікавлені в тому, щоб лікарня надавала виключно якісні послуги, з тим, щоб ми вчасно отримували зарплату. Але хотілося б, щоб вона була відповідною, бо ціни в країні ростуть шаленими темпами, а рівень зарплати медперсоналу залишається на місці.
До співпраці запрошуємо кожного, хто посідає посаду гендиректора. На жаль, поки що нас не чують і продовжують ігнорувати. Реагують лише тоді, коли я пишу пости в соцмережах. Але позитивні моменти в діяльності незалежної профспілки теж є: за ці два роки нам вдалося довести колегам, що у них є не тільки функціональні обов’язки, а й права і що їх потрібно відстоювати. І я бачу, як змінюється колектив. Переважна його частина. Але є відділення, де жоден медпрацівник не перейшов до незалежної профспілки, бо їх попередили: “Не смійте!”. Та кожен має вільно робити свій вибір. За законом, в кожному закладі може бути кілька профспілок, і з кожною керівництво має рахуватися.
У лікарні гостро відчувається брак медичного персоналу. Приміром, в травматології, реанімації, хірургії №2 недостатня кількість медсестер. Днями звільнилися двоє молодих лікарів з приймального відділення (один з них — Іван Литовченко, про якого сайт “Нежатин” нещодавно писав — авт.).
На власному досвіді знаю, як у медзакладі “шанують” професійні кадри. Коли нещодавно в одному з відділень звільнялася медсестра, я, вважаючи, що за стільки років роботи заслужила постійне — не декретне — місце, звернулася до керівництва лікарні, але почула відмову. Подумала, що справді знайшли професіонала, яка відповідає всім необхідним вимогам. Невдовзі з’ясувалося, що це не так. Виникає питання до керівництва: навіщо поповнювати штат не обізнаними кадрами, якщо у вас чимало професійних? Працевлаштовуйте новачків на декретні посади, хай спочатку набувають досвіду. До речі, за законом, навіть якщо я звільнюся з Ніжинської міської лікарні, то залишуся головою незалежної профспілки. І все рівно буду відстоювати права колег.
Два роки тому у відділеннях були встановлені камери відеоспостереження, направлені на сестринський пост. Це було зроблено без офіційних повідомлень та пояснень. Зазначили єдине: “Медсестра повинна перебувати на посту цілодобово, бо ведеться спостереження”. У нас виникли питання: якщо я, приміром, палатна медсестра, то яка різниця, в палаті я перебуватиму чи на посту? І чому медсестра має сидіти біля вікна під час повітряної тривоги? І чи записує камера звук? Чітких відповідей на ці питання ми досі не отримали.
За півтора десятка років мені довелося попрацювати в якості медсестри в школі, приймальному відділенні та кардіології. Найважче, на мою думку, в приймальному. Робота тут виснажує не тільки фізично, а й морально. Коли “швидка” привозить людину, ми повинні дочекатися лікаря. А якщо він, наприклад, на операції, то цей процес затягується. Хтось з пацієнтів терпить, інші починають конфліктувати. В результаті виникають неприємні ситуації.
Приймальне відділення не можна уявити без санітарок. З самого ранку вони вже поруч з хворими — принести, подати, супроводити на обстеження. Транспортуванням важкохворих пацієнтів займаються медсестри разом із санітарками. Ліфт один, і він час від часу не функціонує. Кожне відділення гостро відчуває нестачу чоловічих рук.
Крім основної роботи, санітарки виконують купу іншої: хтось прибирає територію лікарні, інші миють підлогу. Зараз, восени, дівчата щодня прибирають на подвір’ї опале листя і каштани, взимку чистять сніг. І все це за 6 тисяч 700 гривень. Минулого року лікарня віднайшла можливість виплатити оздоровчі молодшому медперсоналу (це близько 6 тисяч грн), цьогоріч навіть цього немає. До слова, ми ніяк не можемо з’ясувати, скільки прибиральників з комунальних служб закріплені за лікарнею. Вони ж отримують зарплату за прибирання території, чи не так?
Щороку нас намагаються відправити за власний рахунок на 10 днів. В цьому році теж планували нав’язати примусову відпустку без збереження заробітної плати, але ми висловили свою незгоду: якщо для керівного складу це невеликі кошти, то для тих же санітарочок — чималі.
Керівництво не вважає за потрібне узгоджувати зміни, доповнення, які прописує в колективному договорі, з незалежною профспілкою і медперсоналом, хоча, згідно із законом, повинно це робити. В результаті маємо кричущі випадки. Скажіть, хіба нормально, коли військовослужбовець змушений підлаштовуватися під відпустку дружини-медсестри через те, що її ніким замінити? В колдоговорі мають бути чітко прописані подібні гарантії. Хоча… Може, вони і прописані, тільки ми про це не знаємо.
Врешті, ми маємо право знати, яку заробітну плату отримують керівники лікарні, котрі постійно змінюються. Чи відпрацьовують вони ті кошти, в той самий час як медзаклад покидають молоді перспективні лікарі, час від часу виникає питання про скорочення середнього і молодшого медперсоналу, якого й так не вистачає, а також примусове відправлення на власний рахунок?
Ми хочемо знати, чи вчасно, правильно й чесно проводяться тендери. Яка заробітна плата в бухгалтерів? Чи несуть вони хоч якусь відповідальність за свої промахи? Чи тільки медперсонал має за все “відгрібати”, отримуючи взамін копійки?
Питань дуже багато. Сподіваємося на те, що робота нещодавно створеної наглядової ради буде продуктивною і результативною. Принаймні, перші кроки вселяють надію на зміну “совкової” системи”.
Керівництво медзакладу має чітко розуміти, що від того, наскільки комфортними будуть умови, в яких працює медперсонал, залежить рівень спілкування з пацієнтами. Йдеться про ввічливість, доброзичливість, врівноваженість.
Псують ситуацію і внутрішні конфлікти у відділеннях. Лікарня — це єдиний організм, де всі ми взаємопов’язані, тому кожен повинен притримуватись Кодексу етики працівників міської лікарні.
Хочеться сподіватися, що новий очільник міської лікарні вже має стратегію розвитку медзакладу і працюватиме виключно на благо громади Ніжинського району. Своєю чергою, ми до співпраці готові.
Крім того, ми з колегами маємо намір продовжувати відстоювати свою гідність. На рівні Міністерства мають зрозуміти: медики, які відповідально виконують свою роботу, заслуговують на гідне матеріальне забезпечення”.
Записала Вероніка Грицова
