На Чернігівщині мешкає одна з найзагадковіших і водночас найчарівніших тварин української фауни — видра річкова. Цей червонокнижний хижак уміє плавати на спині, пірнати під кригу, ковзати зі снігових схилів… на череві, і при цьому є справжнім індикатором чистоти водойм.
Життя видри тісно пов’язане з водою. Вона мешкає в норах, входи до яких зазвичай розташовані під водою — як правило, їх два. Видра може рити власні сховки, але залюбки оселяється й у покинутих норах бобрів або ондатр. Забруднені водойми ці тварини уникають, тож поява видри біля річки чи озера — добрий знак для екологів: вода тут чиста й придатна для життя.
Видра — одна з небагатьох тварин, здатних користуватися знаряддями. Каміння вона використовує, щоб розбивати тверду здобич. А ще ці тварини надзвичайно охайні: постійно чистять хутро, підтримуючи його водонепроникність. Густота шерсті вражає — 110–125 тисяч волосків на 1 см², що не дозволяє тілу намокати навіть у холодній воді.
Зима для видри — не привід впадати у сплячку. Навпаки, вона залишається активною, плаває під льодом, пірнаючи через лунки та відкриті ділянки водойм. Під водою тварина може перебувати до двох хвилин, а спеціальний механізм закривання ніздрів і вух захищає її органи від потрапляння води.
Особливо кумедно видри пересуваються взимку по схилах: інколи вони просто з’їжджають на череві, залишаючи за собою довгі жолобки на снігу. У пошуках їжі взимку ці тварини можуть долати чималі відстані — до 15–20 кілометрів на добу.
Видра річкова — хижак, але не перебірливий. Її раціон складають риба, раки, жаби, п’явки, водяні комахи, інколи й водоплавні птахи. У вдалі дні видра може вполювати більше їжі, ніж здатна з’їсти, тож робить «заначки», ховаючи здобич під нависами берегів — про запас, на «чорний день».
Дорослі особини сягають до одного метра завдовжки та важать до 10 кілограмів. Людей видри уникають, тому побачити їх — велика удача. Вдень тварини зазвичай відсиджуються в норах, ведучи сутінково-нічний спосіб життя. Водночас за сприятливих умов на суші вони здатні розвивати швидкість до 30 км/год.
Цікаво, що в деяких країнах, зокрема в Бангладеш, видр навіть утримують як мисливських тварин — вони допомагають рибалкам заганяти косяки риби в сіті.
Нині чисельність видри річкової в Україні залишається невеликою. Однією з головних причин скорочення популяції вчені-зоологи називають забруднення водойм. Водночас, за даними Української природоохоронної групи, саме на Чернігівщині збереглося чимало річок, придатних для проживання цього виду.
Збереження чистих водойм — це не лише про екологію, а й про шанс залишити поруч із нами одну з найцікавіших тварин української дикої природи.
Джерело: Чернігівщина туристична запрошує
