На Чернігівщині гніздиться рідкісний співун із довгими ногами та незвичною назвою — кобилочка солов’їна.
Ви колись сиділи біля річки на заході сонця й раптом почули характерне «дзззз-тррр», ніби хтось розмотує котушку спінінга? А вудки поруч немає. Це не фокус слуху й не звук мотора — це вона, кобилочка солов’їна, рідкісний птах Чернігівщини, що змушує здивовано озиратися рибалок і мандрівників.
Ця дивовижа належить до регіонально рідкісних видів фауни області. Хоча її назва й звучить як щось із бабусиної стайні, насправді перед нами – невеликий, але надзвичайно важливий птах.
З вигляду – ніби звичайний пташок, щось середнє між соловейком і горобцем. Має довгі ноги, пристосовані до ходіння по густих болотяних заростях, а буро-коричневе пір’я зливається з навколишнім ландшафтом краще, ніж військовий камуфляж. Така собі жива тінь із пером і дзьобом. Вона вміє залишатися непомітною, при цьому вправно полює на жуків та інших дрібних комах, допомагаючи утримувати баланс у природі.
Найцікавіше починається надвечір, коли пташка видирається на верхівку очерету чи верболозу й видає серію дзижчань і тріскотінь. Її спів настільки незвичний, що дехто навіть думає, що це звук механізму — котушки, яка змотує волосінь. І саме цей спів допомагає ідентифікувати кобилочку солов’їну серед численних болотяних голосів.
Кобилочка — перелітний птах. Зимує у тропічній Африці, а до нас повертається навесні. Проте улюблені місця для гніздування — болота, очеретяні хащі й вологі луки — стрімко зникають. Особливо через випалювання трави. Якщо місце гніздування знищене, птахи не повертаються туди роками, а подекуди — взагалі ніколи.
За останні роки популяція птахів, що гніздяться у заростях, таких як кобилочка, скоротилася у 5, а місцями — у 10 разів. Цей болісний факт часто залишається поза увагою громадськості, адже ми не звикли рахувати тих, кого не бачимо щодня.
Цей вид птахів охороняється Бернською та Боннською конвенціями, а також Європейським товариством з охорони навколишнього середовища. Але охорона на папері — ще не гарантія збереження виду, якщо ми не збережемо середовище її життя.
З назвою не все однозначно. «Солов’їна» — зрозуміло: пісенна, схожа на соловейка. А от чому кобилочка? Всі пташки роду Locustella мають таку назву, але чому? Можливо, через дзижчання, подібне до коника або якогось «живого механізму»? А може — є ще старовинні народні пояснення? Якщо знаєте – поділіться, напишіть нам на пошту редакції або в коментарях до публікації на сайті.
За матеріалами Чернігівщина туристична
