Як тільки потепліло і зійшов сніг, вандали, нелюди знову взялися за своє: красти на могилах квіти, горщики, вазони, свічки, лампадки – усе, що їм заманеться. Для чого чинити такі злочини – важко зрозуміти. Це не вкладається в голові… Такі випадки, на жаль, не поодинокі.
Якщо торік подібні факти фіксувалися у Вертіївці, то вже зараз нам стало відомо про такі ж випадки у Носівці та у Мрині на Алеї Героїв.
У селищі Мринської громади на могилі загиблого Героя-захисника Максима Гребеника подібні прояви наруги трапляються особливо часто.
Чи може бути більшим біль, ніж той, що розриває серце матері, яка втратила сина – воїна… Молодого, світлого, щирого, доброго, справедливого, мужнього. Сина, який не встиг одружитися, не притиснув до грудей власну дитину, не здійснив своїх мрій і планів…
Він віддав життя за Україну, за людей, за право кожного з нас прокидатися й радіти новому дню у вільній країні.
Материнський біль не має ні меж, ні часу. Він живе в кожному подиху, у кожній сльозі, у кожному спогаді… І навіть тиша на кладовищі для неї – гучна від болю.
Та найстрашніше – це не лише втрата. Це байдужість і жорстокість тих, хто не шанує святого. У громаді знайшлися люди, які не цінують і не шанують пам’ять полеглих воїнів, а завдають ще глибших ран батьківським серцям.
За два роки і чотири місяці на могилі Максима було вчинено декілька злочинів: викрадали й зрізали троянди, забирали вазони, викопували квіти, обривали прапори… Та останнє вразило особливо – хтось наважився відкрутити і вкрасти лампадку, той маленький вічний вогонь на сонячній батареї, який горів як символ пам’яті й любові.
Для матері це – єдине, що вона ще може зробити для свого сина. Пам’ять. Квіти. Світло свічі… Вічний вогонь любові, шани й безмежної вдячності за його жертовність.
Її серце кричить до людей: схаменіться… Що ж ви робите?
Це боляче як для родин загиблих, так і для всіх, хто втратив рідних. Пам’ять про наших Захисників – святиня, яку ми зобов’язані берегти і шанувати. Не можна допустити, щоб байдужість і жорстокість перекреслювали людяність та повагу до тих, хто віддав життя за Україну.
Схаменіться… Не чиніть зла. Поверніть викрадене. Не додавайте болю тим, чиї душі й так розірвані втратою.
Поверніть негайно лампадку до пам’ятника загиблому Герою Максиму Гребенику, який віддав своє життя за мир і наш спокійний сон. І пам’ятайте, все в житті повертається. Не чиніть зло і не робіть біль втрати ще більш пекучим!!!
Кладовище – не місце для наживи. До того ж не забувайте, що за вчинені злочини, треба нести відповідальність. Відповідальність за крадіжки з могил залежить від розміру завданої шкоди та характеру дій особи. Якщо має місце крадіжка речей, вартість яких перевищує 3028 гривень, настає кримінальна відповідальність за статтею 185 Кримінального кодексу України («Крадіжка»).
У випадках, коли дії винної особи супроводжуються неповажним ставленням до пам’яті померлого або виражають наругу над місцем поховання, застосовується стаття 297 Кримінального кодексу України — «Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого».
І не забувайте, що є ще вища кара, яка обов’язково наздожене і відплатить за наругу над пам’яттю померлих.
Марина Ігнатенко
