На Чернігівщині й сьогодні можна зустріти унікальну червонокнижну рослину, оповиту легендами та символізмом. Йдеться про лілію лісову — квітку, яку здавна вважають уособленням хоробрості й незламності. За однією з легенд, вона виросла на місці загибелі воїна, що поліг у бою, тому й несе в собі особливу силу та гідність.
Назва «лілія» походить від кельтського слова «лілі», що означає «білий». Спершу так називали лише білоквіткові види цієї рослини, однак з часом назва поширилася на весь рід лілій. Лілію лісову важко сплутати з іншими квітами: її незвичайна форма та вишукана краса одразу привертають увагу.
Особливо виразною рослина стає в період дозрівання плодів — орієнтовно у серпні. Тоді її стебло нагадує старовинний канделябр, на якому розміщені маленькі шестигранні коробочки з гострими ребрами. Саме з них «вистрілює» дозріле насіння, яке одразу проростає, не маючи періоду природного спокою. Окрім насіннєвого, лілія лісова може розмножуватися і вегетативно.
Ця рослина росте дуже повільно і починає квітувати лише через кілька років після проростання. У народі її називають по-різному: «царські кудрі», «турка» — через форму пелюсток, схожих на тюрбан, а іноді навіть «лілія з планети Марс» — за її незвичну, майже інопланетну красу.
В Україні лілія лісова нині трапляється переважно у Західному Лісостепу та Карпатах, рідше — на Поліссі й у Лісостепу, зокрема й на Чернігівщині. Вона є єдиним представником роду лілій, що росте у нас у дикій природі, адже більшість інших форм — декоративні. У минулі століття ця рослина була значно поширенішою. Її цибулини використовували в їжу: з них пекли хліб, готували сурогат кави, вживали вареними, печеними, сирими або сушили й мололи на борошно. Ними навіть підгодовували корів і кіз, вважаючи, що це підвищує жирність молока. У народній медицині лілію лісову застосовували для лікування опіків та загоєння ран.
Сьогодні ж популяція цієї дивовижної рослини різко скоротилася, і вона занесена до Червоної книги України. Лілія лісова потребує особливої охорони, адже є не лише ботанічною рідкістю, а й живим символом сили, витривалості та краси української природи.
Джерело: Чернігівщина туристична запрошує
