20 вересня поважний ювілей святкує незмінна учасниця масових заходів, легенда художньої самодіяльності села Вертіївка, яка понад 30 років була однією з солісток аматорського жіночого колективу «Червона калина», – Віра Павлівна Зоценко.
Народилася й виросла у Вертіївці. Закінчила сім класів місцевої школи й пішла працювати на Вертіївський засолзавод, де пропрацювала трохи більше двох років. Робота була важка: Віра укладала огірки в бочки, і понад дев’ять тонн овочів проходило через її руки. Потрібно було працювати швидко й усе встигати, тож дівчина покинула цю виснажливу працю й поїхала до тітки у місто Муром, де влаштувалася на завод формувати чавунні каструлі.
Та лист брата змусив Віру повернутися додому: мама просила приїхати, адже у селі мала розпочатися велика робота – прокладання нової дороги Москва–Київ. Повернувшись, дівчина пішла працювати в ДЕУ, де зустріла свою долю. Вийшла заміж, разом із чоловіком збудували хату поруч із батьківською оселею. Подружжя прожило у шлюбі 33 роки.
У 57 років Віра Павлівна вийшла на заслужений відпочинок. Та на місці не сиділа: почала відвідувати репетиції у сільському клубі, а згодом гастролювала з колективом не тільки по району, а й за межами області. Попри це, тримала господарство, все встигала. Ще донедавна вирощувала свиней, та цього року племінниця відмовила її від цього клопоту, через що баба Віра й досі сумує. Утім, кури лишилися: вони ручні, знають господиню і люблять її. Навіть коли Віра Павлівна виходила у сценічному костюмі – курка її впізнала і вмостилася в неї на руках.
Більше ніж 70 років вона щодня топить піч.
— Навіщо? – цікавимось у господині.
— Я звикла. Налаштовую картоплю свиням, ставлю воду, щоб була гаряча цілий день, собі варю що хочу. Найперше – суп на сніданок, бо я без нього не можу. А на обід – борщ, картопля чи каша… Навіть салати та приправи на зиму тушкую в печі – виходять дуже смачні й добре зберігаються.
— А балон газовий у вас є? – запитуємо.
— Та звісно, що є. Уже років чотири стоїть (сміється). Не користуюся майже, хіба рибу посмажити. А у піч усе готую з вечора. Накладаю дрова, налаштовую, а вранці встаю й одразу до печі. Без цього я не можу. Взимку ще й грубу топлю. Як помру – то піч і груба найбільше сумуватимуть за мною, – зітхає баба Віра.
Її подруга, організаторка й колега по художній самодіяльності Алла Загуменна згадує:
— Якщо захочеться чогось смачненького з печі, то краще вже не топити свою, а піти до баби Віри на обід – вона завжди рада гостям.
— Коли згорів Вертіївський заклад культури, – продовжує Алла, – нам не було де збиратися. Тоді Віра Павлівна, яка на той час уже жила сама, запропонувала збиратися в неї вдома. І ми ходили на репетиції по два, а то й три рази на тиждень, а потім виступали. Навіть на ювілей до Героя України, письменника Юрія Мушкетика їздили.
— Костюми наші теж згоріли, – додає Віра Павлівна. – Виступали хто в чому. А якою ж радістю було, коли голова сільської ради Олександра Теслик повідомила, що ми отримаємо нові костюми від голови Верховної Ради Івана Плюща! Це було для нас справжнє свято. Кращих костюмів тоді, мабуть, ні в кого не було.
— Віро Павлівно, а від кого ви успадкували талант співати?
— Від матері. Вона гарно співала й мала добрий голос. Але де тоді співати було? У колгоспі на ланці чи на святах.
— А зараз співаєте?
— Та де вже там… Ну, хіба з Аллою, – киває на подругу.
І на наше прохання зазвучала пісня «На зорі мене, мамо, збуди». Віра Павлівна заспівує, а Алла Євгеніївна виводить. І в ту мить у кімнаті панувала особлива аура – щирості, любові до пісні й відданості мистецтву, яку ці жінки несуть через усе життя й передають наступним поколінням.
Шановна Віро Павлівно!
Ваш життєвий шлях — це гідний приклад сили духу, мудрості, терпіння та великої любові до родини. Ви — берегиня української пісні, звичаїв та традицій, джерело доброти, натхнення й тепла для кількох поколінь.
Ваші поради, підтримка та доброзичливість назавжди залишаються в серцях близьких і рідних.
У цей визначний день бажаємо Вам міцного здоров’я, душевної гармонії, уваги та турботи від рідних, спокою та радості в кожному дні.
Прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого ювілею! Нехай здоров’я буде міцним, дім повним радості та тепла, а серце – завжди сповнене піснею і любов’ю до життя.
Спілкувалась Марина Ігнатенко
