У 26 він вистpiлив собі в серце через нещасливе кохання. У 50 росія yбила його пострілом в пoтилицю – через його любов до України.
3 листопада 1937 року, Сандармох. Радянський режим знищив понад 100 українських митців. Вони боялися тих, хто мислить, говорить і творить по-українськи.
Серед них – він. Режисер, який змінив українську сцену назавжди.
Йому було 50. Його звали Лесь Курбас. Його розстріляли, бо боялися його генія.
Але і через 88 років його голос не замовкає.
Курбас був не просто режисером. Він був людиною, яка довела: театр може бути простором свободи. Місцем, де мислять. Де говорить не просто актор — а нація.
«Театр має бути українським за суттю і європейським за формою», — казав він тоді, коли більшість боялася думати.
У 26 він закохався в одружену актрису. Безнайдійно і нерозділено. І – вистрілив собі в серце. І вижив. З кулею в грудях прожив усе життя.
У 1922 році він створив «Березіль» — театр, де актори вчилися не лише сценічного руху, а й філософії, логіки, психології. Де кожна вистава була актом опору, актом гідності.
Лесь Курбас знав вісім мов, але не знав страху перед системою. Він перекладав з французької, говорив їдишем і НІКОЛИ не вчив російську. Бо нею, казав, “не можна мислити”.
Російська імперія боялася його. Бо його зброєю була думка. Бо був вільним. Його усунули з посади за «надто незалежне мислення».
А потім — арешт. Допити. Табори. Але навіть на Соловках він ставив вистави. Його акторами стали політв’язні — інтелігенти, актори, музиканти. Камери — сценою. Свобода — тим, що не забрати.
У листі до дружини писав: «Головне — залишитися людиною. Навіть коли забрали все».
3 листопада 1937. Сандармох.
Леся Курбаса розстріляли разом із Миколою Кулішем. Кажуть — однією кулею.
Дружині сказали, що помер від інсульту. Правду вона дізналася через 24 роки.
У Сандармоху того дня загинули Валер’ян Підмогильний, Микола Зеров, Григорій Епік, Матвій Яворський, Володимир Чехівський. 134 українці за один день. Тисячі – за роки терору.
Вони боялися української культури як головної загрози режиму. Тому знищували тих, хто творив, хто говорив, хто думав по-українськи.
Але Курбас переміг. Його спадок живе. Український театр існує. Українська культура живе. Ми пам’ятаємо кожне ім’я з Сандармоху. І сьогодні стоїмо на тому ж фронті – за свободу мислити, творити і бути українцями.
Вони боялися нашої культури тоді. Бояться і зараз. А ми – не здаємося.
Джерело: Goodacity
