Жодна людина не застрахована від звільнення з роботи. Навіть якщо вона професіонал і має чималий досвід у справі.
Людина, якій вказали на вихід, дуже потребує підтримки: моральної, психологічної та фінансової. Першими на допомогу приходять рідні та друзі. Далі черга — за працівниками служби зайнятості, які готові не тільки оформити особі статус безробітного, а й здатні вислухати людину, заспокоїти, порадити і допомогти знову повірити у власні сили.
Так сталося, що наша родина несподівано зіткнулася з вище зазначеною проблемою. Ми були приємно здивовані доброзичливим ставленням фахівців Ніжинської філії Чернігівського обласного центру зайнятості. Без бюрократизму та зайвої тяганини особу, яка звернулася, було зареєстровано і надано статус безробітної. Спілкування — від першого до останнього прийому — проводилося на найвищому рівні, завдяки чому людина не відчувала себе «останнім сортом». Кар’єрний радник Людмила Кіхтенко намагалася всіляко підтримати, підшукувала різні варіанти нового місця працевлаштування.
І ось тепер, коли пошук роботи для члена нашої родини вдало завершився, ми знову зустрілися з пані Людмилою, щоб поставити кілька запитань. Зокрема, про те, як вона стала фахівцем Центру зайнятості.
З’ясувалося, що свого часу Людмила Миколаївна пройшла той самий шлях, як й інші безробітні. Вона, менеджер туризму за освітою, перебувала на обліку, коли їй запропонували долучитися до колективу Ніжинської філії Чернігівського обласного центру зайнятості. Пані Людмила залюбки пристала на цю пропозицію. І вже незабаром сама надавала кваліфікаційні поради людям, які опинилися в скрутній ситуації: в 2011 році Людмила Кіхтенко прийшла на посаду профінформатора до Ніжинського міськрайонного центру зайнятості, а з 2017 року була переведена до відділу працевлаштувань.
– Пані Людмило, скількох безробітних в день Ви приймаєте як фахівець?
– Троє–п’ятеро людей в день первинного прийому. Первинний прийом передбачає реєстрацію особи як безробітного та подання заяви на отримання статусу безробітного і, відповідно, допомоги по безробіттю. В подальші прийоми до мене як до фахівця шодня звертаються близько 20 осіб.
– Тобто черга до фахівців є завжди?
– Так. Зараз, під час війни, до клієнтів Центру зайнятості додалися учасники бойових дій, інваліди війни, внутрішньо переміщені особи. Для тих, хто дійсно хоче працювати, у Ніжині робота є. Підшукати варіанти допомагаємо не тільки ми. Існує багато різних інформаційних ресурсів з пропозиціями роботи. Зараз спостерігається тенденція: чимала кількість безробітних бажає підвищити кваліфікацію або взагалі її змінити.
– Які професії найбільш затребувані?
– До таких відносяться робітничі професії: кухарі, кондитери, електрозварники, машиністи кранів, трактористи. Під час війни суттєво зріс попит на психологів, соціальних працівників. Особливим попитом користуються ваучери від служби зайнятості. Цей документ надає право на безкоштовне навчання для певних категорій громадян з метою підвищення їхньої конкурентоспроможності на ринку праці.
– Ви працюєте з людьми. Це важко. Як справляєтесь з емоційним вигоранням?
– Так, до нас звертаються люди різних вікових категорій, в деяких за плечима чималий досвід, в інших — менший. Хтось спокійніше переживає втрату роботи, комусь важко впоратися з емоціями. Наше завдання — зробити так, щоб людина відчула, що з втратою роботи життя не закінчується, будуть й інші варіанти.
Звісно, ми з колегами теж вигораємо психологічно. Для розвантаження відвідуємо різні тренінги, відпочиваємо у колі рідних, друзів, займаємось улюбленими справами. Ми чудово розуміємо, що від нас залежить настрій клієнтів.
Щиро дякуємо пані Людмилі та її колегам за доброзичливе ставлення до людей! У наш непростий час це дорого вартує.
Спілкувалася Вероніка Грицова
