Печівський старостинський округ Крутівської територіальної громади — невеликий, адже об’єднує лише два села: Печі та Пам’ятне. Нині тут проживає близько 250 мешканців.
Попри невелику кількість людей, життя у старостаті вирує. У Печах працює бібліотека, магазин та відділення Укрпошти. Раз на тиждень сюди приїжджає лікар: вимірює тиск, робить кардіограму, консультує жителів. Дітей шкільним автобусом возять на навчання до сусіднього села Хороше Озеро.
Старостат живе гідно й затишно. Голова громади Олег Бузун піклується і підтримує всі ідеї і починання старости Володимира Ноги — людини, яка знає й любить свою землю. А найперше, що стоїть у центрі його щоденної праці, — це добробут і благополуччя мешканців.
У старостаті завжди кипить робота. Тут мешканці Печей і сусіднього Пам’ятного можуть отримати всі необхідні адміністративні послуги. Допомагає їм у цьому головний спеціаліст відділу ЦНАП Крутівської сільської ради Тетяна Бодун. Вона добре знає турботи й потреби людей, тож кожен відвідувач іде звідси з відчуттям, що його питання не залишилося без уваги.
П’ятеро працівників від Центру зайнятості дбають про благоустрій: висаджують квіти, прибирають вулиці, взимку розчищають сніг біля установ. І хоча працюють на півставки, роблять це з любов’ю та завзяттям. У Печах працює сільський клуб. Його завідувач Микола Денисенко — справжній майстер на всі руки. Окрім організації та проведення культурних заходів, він займається благоустроєм території та підтримує стареньку будівлю клубу в належному стані. В закладі є настільний теніс, де можуть пограти всі охочі. У клубі навіть зберігся раритет — старий кінопроектор радянських часів.
Колись, у 1961 році, тут мешкало близько 1600 людей. У школі бракувало місця — кілька класів навіть розміщували у клубі.
— Я тут народився і тут згодився, — усміхається Володимир Нога, який уже п’ятий рік очолює старостат. — Був головою колгоспу, працював директором підприємства, а тепер намагаюся, щоб село мало все необхідне для життя.
У планах — облаштувати ставок. Уже завезли пісок, аби люди могли відпочивати біля води. Над дорогою, навпроти старостату розквітають чорнобривці та стояни. Висаджені у формі літер, вони утворюють напис: «Я люблю Україну».
— Такого немає ніде, — з гордістю каже Володимир Петрович. — Ми садимо ці квіти вже третій рік. Хотілося, щоб село жило і тішило око.
Коли у вересневому повітрі витає духмяний запах осені, Печівський старостат перетворюється на квітковий острів. Вулиці й околиці потопають у чорнобривцях, стоянах, айстрах і ніжній лаванді.
Та село береже й особливу сторінку української історії. Після бою під Крутами в січні 1919 року сюди привезли загиблих юнаків і поховали у братській могилі. Згодом більшість тіл перепоховали в Києві, але одне залишилося тут. Вже в наші часи археологи з Чернігова підтвердили, що у землі Печей і справді спочиває один із героїв. На місці могили встановили плиту, яку згодом планують перетворити на пам’ятний знак.
Є в селі й переселенці з Харківщини, яким керівництво громади і старостинського округу допомогли облаштуватися, наддали всебічну підтримку і допомогу. Щирі, працьовиті односельчани готові в будь-який момент підтримати родину, яка через війну втратила все.
З таких невеликих старостатів, де квітнуть чорнобривці й живе людська турбота, твориться справжня Україна.
Олена КРЕСАН
