23 липня до України повернувся з російського полону нацгвардієць із Чернігова — 48-річний Михайло Медведєв. Він ніс службу на території Чорнобильської АЕС у перші дні повномасштабного вторгнення та з 24 лютого 2022 року перебував у неволі.
За ці 3 роки й 5 місяців рідні не отримали від нього жодного листа чи дзвінка.
“Ні дзвінка не було, ні листа, нічого. Ні голосу не чули за весь час. Тільки хлопці, коли поверталися, так говорили, що чули під час переклички. І сказали, що в 16-й камері сидів”, – розповіла мати Михайла,— Віра Медведєва. Вона згадує момент, коли дізналась, що син повернувся:
«Вже вечір був. З Координаційного штабу написали повідомлення: “Вітаємо, ваш син повернувся із полону”.
З тих листів, які жінка писала синові, він отримав лише два.
“Повернувся, так розповів це. А я від нього жодного не отримала. Хоча він сказав, що писав. І нічого не відправляли”
Матір каже: після обміну їм вдалося побачитися та поспілкуватися. Жінка звернула увагу, що син схуд.
“Їх повернули. Вони поїли, а потім їх на деякий час відпустили й ми поспілкувалися хвилин десять. Дуже змінився, схуд сильно і каже: «Мамо, я ще нічого не розумію. Оце де, хто говорить, в голові шумить, і все». Зуба не було, сказав, що випав. А хто знає, чи випав, чи вибили, невідомо. Нам сказали, що «поки нічого не запитуйте, що скажуть – то і все». Так я вже нічого і не запитувала, потім будемо дізнаватися все, що і як було”, – сказала Віра Медведєва.
Віра Медведєва розповіла, що коли син був у неволі, вона брала участь в акціях на підтримку полонених нацгвардійців.
“І стояли під Верховною Радою. Де ми тільки не були. І в Координаційному штабі, і в Міністерстві оборони були. І до генералів, і до Півненка (командувач Нацгвардії, — ред.), і до Лубінця (Уповноважений ВР з прав людини, — ред.) ходили, просили. І ходили в Чернігові на акції на Красній площі. Ми постійно спілкувалися з усіма батьками, рідними полонених, підтримували зв’язок”.
За словами матері, Михайло Медведєв неодружений. Він має батьків, сестру та племінників. Військовослужбовець буде місяць на реабілітації. Побачитися ще раз вони зможуть за тиждень.
“Нас обіцяли автобусом відвезти туди. Ще я не усвідомлюю, чи це правда, чи ні. Розумієте, що в мене в голові не вкладається це, за стільки років… Не віриться”.
Джерело: Суспільне Чернігів
