21 січня 2026 року Ніжин схилив голови у глибокій скорботі. Місто прощалося зі своїм Захисником — Романом Дорошенком, воїном, сином, братом, чоловіком, справжнім патріотом України.
З ранку до Собору Всіх Святих сходилися люди — рідні, друзі, побратими, містяни. У тиші, яку раз у раз прорізав плач, у спільній молитві ніжинці віддавали останню шану Герою. Колона живих квітів, сльози на очах і слова «Герої не вмирають» — так місто проводжало Романа в останню путь.
Роман Дорошенко народився 23 липня 1992 року в Ніжині. Тут пройшло його дитинство, тут він навчався у ЗОШ №1, згодом здобув освіту в Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя. Одразу після завершення навчання він став до лав Збройних Сил України — свідомо обрав шлях служіння Батьківщині.
З перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 році Роман добровільно повернувся на фронт. Він воював за Україну з мужністю та честю, за що був нагороджений відзнакою «Залізний Хрест» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Та найвищою його нагородою була вірність присязі й любов до своєї землі.
16 січня 2026 року Роман загинув у Сумській області, виконуючи бойове завдання. Він віддав своє життя за нашу свободу, за мирні ранки в рідному місті, за майбутнє України.
Особливо щемливою є деталь його долі: за кілька днів до чергового повернення на фронт Роман одружився зі своєю коханою. Їхнє щастя було таким коротким, але їхня любов — вічна, як і пам’ять про Героя.
У Романа залишилися батьки, брат, дружина, рідні та всі ми — ті, хто завдяки йому живе під українським небом.
Поховали Захисника на Кручанському кладовищі.
🕯 Світла пам’ять Герою.
Вічна слава Захиснику України.
Щирі співчуття родині та близьким.
Марина Афон
