21 жовтня 1947 року розпочалась одна з найбільших депортацій населення Західної України, яка увійшла в історію під назвою операція «Захід».
Одна з її головних цілей – нейтралізація діяльності Української повстанської армії та її прибічників. Упродовж доби було вивезено близько 78 тисяч українців до Казахстану та віддалених районів Сибіру.
Операція проводилася в Львівській, Станіславській (зараз це Івано-Франківська), Тернопільській та Рівненській областях. Чітко прописувалось, хто підлягає виселенню: повнолітні та неповнолітні члени сімей повстанців та їхні близькі родичі, які проживають спільно.
Для реалізації операції задіяли 30 тисяч солдатів і майже 16 тисяч керівного складу силових відомств. Кожен приймальний пункт отримав штат працівників у складі начальника, заступника з оперативної роботи, начальника охорони і дев’яти вахтерів.
Озброєні енкаведисти оточували села й за підготовленими списками, після обшуку, у вантажівках відправляли людей на залізничні станції. На збір речей давали дві години, однак під час акції цього не дотримувались. Підпілля попереджало про заплановану акцію поширюючи листівки «Ховайтеся, вас будуть виселяти…»
До Сибіру та Казахстану було насильно вивезено 26 332 сім’ї – 77 791 особу. З них – 18 866 чоловіків, 35 685 жінок та 23 240 дітей до 15 років. Це не єдина, але наймасовіша депортація, здійснена на заході Україні.
Джерело: На скрижалях
