Софія Павлівна Злобіна добре знає, що таке починати все з нуля. Узимку 2023 року вона разом із чоловіком приїхала до рідних Печів, рятуючись від війни.
Їхнє село Мілово Куп’янського району Харківщини довгі місяці було під окупацією. Там залишився дім, нажите роками господарство, паї, техніка. З собою подружжя змогло забрати лише утенят, яких щойно вивела качка, та пятеро курей.
«Все наше життя – там. А тут починаємо з початку. Але найголовніше – ми разом», – зітхає жінка.
Софія Павлівна народилася саме в Печах. Закінчила школу на відмінно й поїхала вчитися до Прилуцького педучилища. Працювала вихователькою у дитсадочку, а згодом у Харкові здобула вищу освіту в інституті імені Григорія Сковороди. 35 років віддала школі, навчаючи дітей біології та хімії.
У Харкові зустріла й свою долю – Михайла. Чекала його з армії, і він досі з усмішкою згадує: «Софія дочекалася мене, молодого солдата». Все життя Михайло працював на землі – трактористом. З поля завжди привозив дружині польові квіти. У травні наступного року Злобіни святкуватимуть золоте весілля – 50 років разом.
Та війна перекреслила спокійний ритм їхнього життя. Під обстрілами, поруч із кордоном, у власному городі вони чули постріли й гуркіт війни. І мусили їхати.
Не лише батьки втратили дім. Дочка з родиною також була змушена виїхати. Зараз вони мешкають у Ніжині, виховують семеро прийомних дітей. Син теж приїхав разом із батьками – тепер живе поруч і допомагає в усьому.
У Печах подружжя повернулося до старенької бабусиної хати. Староста Володимир Нога допоміг в облаштуванні, завіз дрова. «Ніби сама доля привела нас сюди, де все почалося», – каже Софія Павлівна.
В очах жінки – втрата й біль, але й велика любов, що тримає попри все. І віра, що рідна земля ще подарує мир і спокій.
Олена КРЕСАН
