Позиція «Клевер», одна з найгарячіших точок оборони Чернігова. Саме тут, на важливій дорожній розв’язці поблизу сіл Трисвятська Слобода та Киїнка — менш ніж за чотири кілометри від Чернігова, військовослужбовці Сил оборони утримували рубіж під час наступу російських військ у лютому–березні 2022 року та неодноразово відбивали спроби прориву в місто.
Ця позиція суттєво заважала ворогу на шляху до Чернігова та Києва, тому постійно перебувала під обстрілами. Окупантам було критично важливо її захопити, щоб відкрити шлях у місто. Але попри шалений тиск і абсолютну перевагу у вогневих засобах, за півтора місяці російська армія так і не змогла здолати наших «спартанців», які тримали цей блокпост.
Оборона «Клевера» тривала до 4 квітня — майже 40 діб незламного спротиву.
Початок оборони
У перший день повномасштабного вторгнення майор Сергій Давиденко взяв під командування роту охорони Чернігівського ОТЦК та СП — близько 120 бійців. Уже 25 лютого підрозділ отримав бойовий наказ зайняти позицію «Клевер» та організувати оборону фактично з нуля. Це були добровольці, які не мали досвіду служби, але прийшли самі, не чекаючи повістки.
Перший рух ворожої техніки зафіксували 3 березня — тоді ж пролунали і перші постріли.
Позицію розташували в лісосмузі — в полі було значно небезпечніше.
У першу ніч бійці спали не більше двох годин на сирій землі. Лопата була одна. Йшов крижаний дощ, потім сніг — земля не дозволяла навіть присісти, тож багато хто дрімав стоячи, обіймаючи дерева. Уже наступного дня почали копати окопи — спочатку однією саперною лопаткою, а згодом завезли інструменти для всіх. Навіть під обстрілами роботу не припиняли.
На той момент бронежилетів не було, каски видали лише через тиждень. У кожного — автомат, кілька РПГ та ручні гранати.
Життя на позиції
Перші дні були надзвичайно важкими: мороз, дощ, сніг, відсутність укриттів, спальників і ковдр.
Спогади захисників:
«У мене і п’ятьох моїх бійців були відморожені руки. Одного ранку після короткого відпочинку я зняв берці — ноги були сині. Днів п’ять узагалі не роззувався. На шостий день змінив шкарпетки й посушив ноги біля вогню 20 хвилин. І це було щастя», — розповідає Сергій Давиденко.
Сергій Воробйов згадує: перші ночі були настільки холодні, що прокидаєшся від болю — наслідку неконтрольованого тремтіння. Кілька разів він думав, що просто замерзне.
Бійці називали себе «спартанцями». Головним їхнім завданням було не пропустити ворожі колони трасою. На дорозі робили завали, готувалися до зустрічі бронетехніки.
«Хаймарсів і джавелінів у нас не було, але було велике бажання відстояти місто», — пригадує Сергій Воробйов.
Окопи копали в лісосмузі. Коріння дерев заважало, але саме дерева рятували — снаряди розривалися на них, а не на бліндажах. Усі довколишні стволи дерев були зрешечені й поламані, немов сірники.
Коли ворог не зміг прорвати оборону, він почав буквально зрівнювати позицію із землею. росіяни цілодобово накривали позицію з артилерії, мінометів, «Градів». Під час кожного обстрілу земля тремтіла, а повітря «гуділо» від кількості снарядів. Деколи бійці не встигали навіть підвестися з окопу, як починався новий удар. Усі 38 днів «Клевер» був під щільним вогнем.
«Вони були впевнені, що у нас тут весь ліс зайнятий військами. Річ у тім, що наші танки ж працювали. Як там називають? Маневрова війна. Тобто, вони виїхали звідти постріляли, звідти постріляли. Я так думаю, що з їх точки зору там танк, там танк. Вони думали, що тут всюди все є», — пригадує Сергій Воробйов.
Попри перевагу ворога в техніці та зброї, позиція вистояла.
30–40 «спартанців» із трьома гранатометами та автоматами відбили три штурми. Вночі росіяни надсилали піхоту лише перевірити, чи «Клевер» ще тримається. Він тримався.
Втрати
За час оборони загинуло 9 військовослужбовців, ще 8 були поранені.
Загиблі Герої:
капітан Володимир Сех — 10 березня 2022 р.
старший солдат Володимир Кононець — 12 березня 2022 р.
солдат Павло Борздий — 13 березня 2022 р.
солдат Іван Олійник — 14 березня 2022 р.
старшина Анатолій Праута — 16 березня 2022 р.
солдат Іван Івахненко — 16 березня 2022 р.
рядовий Ростислав Руденко — 23 березня 2022 р.
солдат Юрій Бондаренко — 3 квітня 2022 р.
солдат Віктор Кошовий — 22 липня 2022 р.
Пам’ятний знак
Сьогодні на місці позиції «Клевер», на околиці Чернігова, встановлено пам’ятний знак на честь загиблих бійців роти охорони Чернігівського ОТЦК та СП.
Це місце нагадує про оборонців, які, долаючи страх і втому, не дозволили ворогу увійти до міста. «Клевер» став легендарним — невеликий, але надзвичайно мужній підрозділ витримав ракетно-бомбові удари та постійні артилерійські атаки, продемонструвавши незламність і відданість захисту рідної землі.
Ми не забудемо і не пробачимо.
Світ має знати правду.
Джерело: Департамент культури Чернігівської ОДА
