Про те, як функціонують і що роблять заклади культури і їхні працівники під час війни і яка роль культури в умовах воєнного часу, видання ОТГ_Інформ_Чернігівщина поспілкувалося з директоркою Мринського будинку культури Оленою МАРИНЕНКО.
«Нам пощастило, минулорічну весну ми пережили значно тихіше, ніж багато громад Чернігівщини – окупанти до нас не заходили, — розповідає пані Олена. — Перший час після деокупації Чернігівщини жодних заходів у нас не проходило, і це зрозуміло, люди були в стані шоку, всі завмерли від жаху того, що відбувалося. Але ми, працівники будинку культури, не були й на простої — всі працювали. Просто замість звичних справ основною для нас стала допомога військовим».
Культурних заходів не було до травня 2022 року.
«А 10 травня ми провели перший захід — благодійний концерт у межах акції «З Україною в серці». Потім були й інші. Для нас важливо робити свій внесок у допомогу нашим хлопцям. За 2022 рік ми зібрали близько 20 тисяч гривень завдяки благодійним заходам. Які б концерти ми не організовували, завжди поєднуємо їх з благодійною лотереєю, виставкою-продажем чи розіграшем призів, а кошти спрямовуємо нашим військовим. У цьому дуже допомагають місцеві майстрині Тетяна БЛУД, Аліна МОЗГОВА і Таміла ШУЛЬГА, які надають свої вироби. Аліна Мозгова до Дня Перемоги виготовила Букет Перемоги для нашої благодійної лотереї».
«Завжди хочеться робити більше, скільки б ти не зробив, — продовжує Олена Олександрівна. — І ми могли би, наприклад, долучатися до ще більшої кількості благодійних і патріотичних акцій, наприклад, в інших громадах. Але, щоб кудись поїхати, ще до війни потрібно було докласти чимало зусиль, шукаючи транспорт, а тепер і поготів. До повномасштабного вторгнення нам допомагало з цим підприємство, яке працює в громаді, ПП «Агропрогрес», а після 24 лютого рідко випадає можливість десь виступити поза нашою громадою».
Тим не менше мринські «Молодички» і дитячі колективи брали і беруть участь у фестивалях і конкурсах дистанційно:
«Переважно це міжнародні конкурси: організатори Канада, Словенія, Чехія, Австрія. Посідаємо призові місця».
Проходить дистанційна участь так: колектив вантажить на ютуб записи виконання однієї-двох пісень, які журі й оцінює. Переважно «Молодички» беруть участь у конкурсах із патріотичними піснями: «Єднаймося, люба родино», «Мати сина жде», «Земля важка», «Гей, чуєш, сину» та ін.
Культурне життя в Мринській громаді триває і попри все молодь продовжує до нього приєднуватися.
«У всіх благодійних акціях бере участь наш зразковий танцювальний колектив «Лілея», керівником якого є Юлія ПАМПУРА. У ньому близько 60 діток. А ще при будинку культури з початку 2023 року офіційно створений молодіжний вокальний ансамбль «Любисток», яким керує Анастасія МАРИНЕНКО. Хоч і молодий, але ансамбль уже взяв гран-прі на фестивалі «Україна-Грузія» та перше місце на Всеукраїнському патріотичному мистецькому конкурсі «Unic Art»».
«Культура «Молодички» особлива сфера. Хтось каже, що вона зараз не на часі, мовляв, не випадає співати-танцювати, коли триває війна і щодня ми дістаємо звістки про нових загиблих. Але, як на мене, це поверхове розуміння культури, адже культура «Молодички» це не тільки про розваги. Скільки є сумних і болісних українських пісень, бо така наша історія. Культуру творять люди, і вона відображає те, що з нами відбувається. Коли нація переживає горе, пісні виливають її біль і виявляють устремління, несуть хоча б трохи полегкості тим, кому боляче, нехай і викликаючи на очах сльози. Ми запрошували на концерт матерів загиблих воїнів. Це було емоційно важко, але, крім болю, у їхніх очах читалося, що їм важливо, що зараз звучать ці пісні, що це «Молодички» для них і на честь їхніх загиблих синів. Це шана подвигу, яку здавна віддавали піснею».
Також Олена Олександрівна розповіла, що працівники будинку культури були з робочою поїздкою на Сході з метою підтримати наших Захисників.
«Для нас це було честю. Поїздку організував волонтерський штаб «Наші люди всюди», з яким співпрацює сільрада. Кількість місць була обмежена, тому нас поїхало тільки троє. Ми були в гарячих точках, у наших хлопців. Перший виступ був особливо важкий, і не тільки тому, що близько чутно було вибухи, а й тому, що ми не були впевнені, чи справді це важливо людям, які на фронті постійно ризикують життям. Але тепер можу сказати впевнено: так, важливо і потрібно. Пісня — це наше, національне, через неї ми відчуваємо свою належність до чогось великого і спільного. Якими б різними ми не були, якщо ми є носіями однієї культури, то сьогодні всі ми по одну сторону і боремося проти того самого ворога за своє завтра».
Джерело: ОТГ_Інформ_Чернігівщина