Сьогодні минає 12 років відтоді, як від снайперської кулі загинув Герой України, Герой Небесної Сотні — Василь Прохорський. Його життя обірвалося 18 лютого 2014 року під час трагічних подій Революції Гідності, але пам’ять про нього жива в серцях українців.
Василь Петрович народився 4 травня 1980 року в селі Щуча Гребля Бахмацького району. У 1997 році закінчив Дмитрівську загальноосвітню школу. Навчався в Міжрегіональній академії управління персоналом, згодом здобув фах електрика торговельного обладнання. Працював в органах МВС України, пізніше — у приватній охоронній фірмі, у технічному відділі.
Та понад усе він цінував можливість допомагати іншим. Перевагу надавав волонтерській роботі в медичній службі Майдану. Саме з медиками він зустрів штурм спецпідрозділів 18 лютого 2014 року. На вулиці Інститутській, у районі Львівської барикади, Василь допомагав завантажувати поранених у карети швидкої допомоги. У той момент пролунали постріли.
Він зазнав шести вогнестрільних поранень. Одне з них — кулеве поранення в потилицю — стало смертельним. В одну мить обірвалося життя людини, яка не ховалася за спинами інших, а рятувала тих, хто потребував допомоги.
Події зими 2013–2014 років, відомі як Революція Гідності, стали переломним моментом в історії України. Тоді на київській вулиця Інститутська пролилася кров тих, хто вийшов за свободу і гідність. Василь Прохорський був серед них — не зі зброєю, а з бажанням рятувати життя.
Указом Президента України від 21 листопада 2014 року № 890 йому посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові.
«Рабів до раю не пускають…» — ці слова стали символом нескореності. Василь Прохорський довів їх власним життям. Він віддав найдорожче — за свободу, за право жити у незалежній державі, за майбутнє наступних поколінь.
Сьогодні ми схиляємо голови у пам’яті. Герої не вмирають — вони залишаються в нашій історії, у нашій боротьбі, у нашій вдячності.
Джерело: Дмитрівська селищна рада🇺🇦
