«А в батьків хтось дозволу питав?»
«Спочатку заборонили батькам заходити до школи, тепер — металодетектори. Це що, тюрма?»
«На перерві дітей не випускають, двері зачинені на замок. Мовчимо далі?»
«Скільки знову відмиють коштів?»
Так реагують батьки Ніжина на посилення заходів безпеки у школах. Для одних ці зміни виглядають занадто суворими, інші кажуть, що в час війни захист дітей важливіше за все.
Нагадаємо, що на період воєнного стану Міністерство внутрішніх справ України оновило вимоги до безпеки закладів освіти. Серед основних новацій:
• стаціонарні або ручні металодетектори (зокрема для старшокласників);
• відеоспостереження зі зберіганням записів до 30 днів;
• турнікети та система контролю доступу;
• офіцер служби освітньої безпеки;
• фізична охорона.
У разі відмови пройти огляд доступ до закладу можуть обмежити. Поліцейський має бути на посту щонайменше за годину до початку занять.
У двох школах Ніжина : Гімназія №10 та №15 , рамки вже встановлені — для частини родин це не перспектива, а реальність.
Що найбільше обурює батьків
Люди запитують: чи були консультації з батьківською громадою? Чи обговорювали зміни відкрито?
Зачинені двері, контроль на вході, обмежений доступ — частина родин сприймає це як надмірну жорсткість. Лунають порівняння із закритими установами.
Держава виділяє на встановлення цього оснащення чималі кошти, тож знову постає болюче питання: чи справді вони підуть за призначенням, чи не стане ця ініціатива черговим приводом для відмивання бюджетних коштів під прикриттям безпеки.
Але є й інша позиція: країна живе в умовах війни, ризики реальні, а безпека дітей — першочергова. Якщо металодетектор здатен запобігти трагедії, його встановлення має сенс.
Днями наша редакція провела анонімне онлайн опитування (296 голосів):
• 29% — проти, кошти варто спрямувати на укриття та інші потреби;
• 22% — підтримують повністю;
• 22% — підтримують за умови коректної організації;
• 16% — скоріше проти;
• 11% — вагаються.
Чи вистачить державного фінансування, чи частина витрат ляже на місцевий бюджет?
Для одних — це відчуття захищеності, для інших — ризик перетворення школи на «режимний об’єкт».
Тож посилення контролю — це крок до захисту чи крок до надмірної ізоляції?!
Відповідь залежить не лише від наказів, а й від того, чи буде відкритий діалог із батьками, прозоре фінансування та людяне впровадження нових правил.
Бо безпека — це не тільки рамки й камери. Це ще й довіра.
Марина Афон
