Вербна неділя — особливий день у християнському календарі, коли освячена гілочка верби стає не лише символом духовного очищення, а й потужним родинним оберегом. З покоління в покоління передаються звичаї та прикмети, пов’язані з її зберіганням і використанням.
Як правильно вшанувати святу вербу? Після освячення у храмі вербу не прийнято ставити у воду — адже вона може пустити бруньки, і тим самим «віддати» свою захисну силу. Зазвичай її зберігають у сухому вигляді: у кутку за іконами, у серванті, на поличці або просто в затишному куточку дому, де вона не заважатиме і не зламається. Головне — ставитись до неї з пошаною, адже в народі кажуть: “Свячена верба — від усього лиха оберег“. Залишають гілочку до наступної Вербної неділі — саме тоді її можна замінити на нову.
У багатьох українських родинах верба зберігалася не просто як символ свята, а як джерело сили та захисту: вмивання відваром із верби у Чистий четвер вважалося цілющим — таке вмивання приносило здоров’я та силу на весь рік. Вербовими котиками лікували горло, а жінки, які прагнули завагітніти, з’їдали по кілька пухнастих бруньок — вірили, що це допоможе народити дитину. Освячену гілочку ставили у двері чи на підвіконня, щоб уберегти дім від блискавок, злих сил і хвороб. У деяких селах вербу вивозили на поля або несли на цвинтар, прохаючи вберегти землю від посухи чи повені.
Здавалося б, звичайна гілка, а скільки народної мудрості в її використанні: Вербові гілочки служили зубочистками для запікання м’яса — вірили, що страва, приготована з таким символом, буде особливо смачною й цілющою. Деякі господині використовували вербу для декору великоднього кошика чи паски, вплітаючи її у прикраси як символ святості й оновлення.
Коли нова верба вже освячена, минулорічну слід віддати з вдячністю. У народі заведено: спалити її з молитвою — вдома або на церковному подвір’ї. Попіл, що залишиться, висипають під дерево в саду або на городі — як благословення для щедрого врожаю. Повернути природі — залишити під вербою в лісі або біля річки. Якщо гілка дала паросток — висадити її в землю. Вважається, що така верба, вирощена з освяченої гілки, захищає місце, де росте, і дарує особливу благодать.
У Вербну неділю прийнято легенько торкатись освяченою гілочкою рідних зі словами: “Не я б’ю — верба б’є, за тиждень Великдень” — це ніби передає побажання здоров’я й радості. Верба — одне з перших дерев, що пробуджуються після зими, тому вона символізує оновлення, надію та життя. У деяких родинах освячену гілочку клали в колиску немовляти або носили із собою в дорогу — для захисту й благословення. Цей звичай — глибоко символічний і ніжний, як сама весна. Бережімо традиції, бо в них — сила наших предків і мудрість поколінь.
Джерело: radiotrek.rv.ua
