У селищі Холми на Чернігівщині уже багато років діє незвична, але дуже тепла волонтерська ініціатива. Місцеві жінки ткуть доріжки та килимки, продають їх, а виручені кошти передають на потреби українських військових. Вони мріють: коли Україна переможе — їхні роботи прикрасять лавки біля святкового столу.
«Щоб кожен сидів м’яко, радісно і з вдячністю тим, хто виборював мир», — кажуть майстрині.
Ткацтвом у Холмах займаються жінки, які волонтерять з 2014 року. Спершу вони плели маскувальні сітки. Так розповідає місцева мешканка та ініціаторка справи Алла Хиля.
«Згодом у нас зібралося багато непотрібного одягу й тканини. Дівчата запитали: що робити з цим лахміттям? Я згадала свою маму, як вона ткала, і просто сказала: будемо робити доріжки. З однієї фрази народилася нова справа – корисна, тепла і для душі».
Алла родом із села Орлівка Новгород-Сіверської громади. З дитинства пам’ятає стук човника ткацького верстата і рядок за рядом народжену красу. Першою наставницею холминських ткаль стала 90-річна майстриня — жінка, яка зберегла ремесло крізь десятиліття.
Початок був непростим — ніхто з волонтерок не мав практичного досвіду. Але з часом руки навчилися рухів, очі навчилися бачити ритм, а серце — вкладати тепло в кожну смужку полотна.
Згодом вироби з Холмів поїхали далеко за межі України — їх навіть представляли у Парижі. Жінки намагаються продавати доріжки, щоб кошти спрямовувати на закупівлю матеріалів для плетіння маскувальних сіток та інші потреби ЗСУ.
Алла Хиля є головою громадської організації «Джерело натхнення» — символічної не лише за назвою, а й за змістом, бо саме тут народжуються і підтримуються справи, що об’єднують людей.
Ткацтво на Чернігівщині — це не лише про спадщину минулого. Це — про сьогоднішню ідентичність, силу та стійкість. Коли народ плете, співає, творить — його не так просто «визволяти» чужим прапором.
Тут зберігають те, що робить нас собою. Тут пам’ятають, що перемога — не тільки на фронті, а і в тому, як ми тримаємо свій корінь, мову і рукоділля наших матерів.
Джерело: Pechera.info
