Для тих, хто зараз тримає фронт – новорічних свят немає. У сьогоднішній рубриці “Наші в ЗСУ” розкажемо про воїна-лісівника, який разом з побратимами тримає Гуляйпільський напрямок. В житті звичайний лісоруб, а на фронті герой, який отримав відзнаку.
До мобілізації Максим Лебідь понад п’ять років працював вальником лісу у Конотопському надлісництві. Ліс для нього був не просто роботою – він виріс серед нього. Саме тому шлях у лісове господарство був щирим вибором. Це була справа, в якій він відчував себе на своєму місці.
“Моя робота – це валка дерев, обрізання гілок, розкряжування стовбурів і підготовка лісоматеріалів до транспортування. З одного боку – це важка фізична праця, а з іншого – можливість цілий день працювати на природі, в лісі” – каже Максим Лебідь.
У вересні 2022 року на роботу прийшла повістка. Максим, ні на хвилину не вагаючись, прийшов до ТЦК, пройшов медкомісію і вирушив на базову загальну військову підготовку. Після розподілу потрапив у 115 окрему механізовану бригаду. На Авдіївському напрямку обслуговував артилерійські системи.
“Тоді дронів особливо ще ні у кого не було. Росіяни брали Авдіївку вже 9-й рік і не могли нікуди просунутись. Потім їм ще два роки знадобилось аби м’ясними штурмами з величезними втратами зайти в місто. “Друга” армія світу, як то кажуть”
Коли використання дронів стало масовим явищем в армії, Максим перевівся на посаду оператора БПЛА. Здійснював розвідку ворожих позицій. Згодом воїн-лісівник перейшов на службу у новосформовану 48-му окрему артилерійську бригаду, в якій служить і зараз. Пройшов Херсонщину, Запоріжжя, Курщину працюючи на мінометі.
“Коли заходили на Курщину, я був дуже приємно здивований місцевим населенням. До нас місцеві вітались українською. Суміжні підрозділи їм допомагали з їжею, медикаментами. Ми нікого не ображали. Але коли росіяни контратакували, то зносили власні ж селища з лиця землі. Ось і вся різниця в тактиці двох армій”, – згадує Максим Лебідь.
Вже рік Максим перебуває на Гуляйпільському напрямку, який за останні місяці став однією з найгарячіших точок фронту, на посаді старшого навідника міномету.
“Наші позиції в одному селищі. Аби просуватись ворог задіює все, що тільки можна. Щоб бути непомітними, то вже штурмують по дві людини. Кілька спроб було зайти на наші позиції – всі невдалі. Тільки злагоджена робота може дати такий результат. Хоча в самому Гуляйполі ситуація дуже складна”.
За це Максима нещодавно нагородили “Козацьким Хрестом” за бойові заслуги – вручається за особисту мужність та високий професіоналізм.
Каже, так триматися було б важко без допомоги з тилу. Максиму постійно допомагає Спілка воїнів-лісівників України – привозили квадрокоптери, генератор, інструменти для облаштування бліндажів. Колеги теж хвилюються за нього. Надсилають речі, які просить воїн-лісівник, домашню їжу. А його батькам представники філії допомогли з дровами на зиму.
Максим не уявляє себе після війни в іншій справі – тільки в лісі, серед звичної роботи.
Джерело: ДП “Ліси України”
