Є сад, город і кури: як подружжя Удодів з Донеччини обживається на Ніжинщині

Вимушених переселенців з Донеччини Таїсію та Василя Удодів Ніжин прихистив у грудні 2022 року.

До повномасштабного вторгнення подружжя проживало в с. Володимирівка. Десять місяців перед виїздом пані Таїсія перебувала в окупації. Чоловіку Василю Івановичу вдалося покинути Донеччину раніше.

Подружжя мало два будинки, чимале господарство, сад, город. Обидвоє працювали на шахті. Він — кріпильник, слюсар-монтажник, вона — машиніст мостового і козлового кранів. Останнім часом пан Василь працював на шахті у Вугледарі слюсарем. Зараз її вже немає. Шахту знищили росіяни, а разом з нею — і документи тих, хто там працював. Відновити їх нереально. Люди втратили трудовий стаж. Серед них — Василь Іванович Удод.

Вдома жінка доглядала за квітами, городом, пасла кіз, шила, співала. А ще залюбки їздила на подарованій чоловіком автівці, зустрічалася із подругами за чашкою кави…

Виїхати з окупованої Донеччини пані Таїсії допомогли волонтери. Вона кілька днів добиралася до Ніжина, де на неї чекав чоловік. Тут знайшли роботу.

Новий 2023 рік подружжя Удодів розпочало з чистого листа. Згодом пані Таїсія стала учасницею ансамблю “Ніжинки”, який вже добре відомий жителям міста і має своїх прихильників.

Дух у цієї жіночки справді бойовий — не кожна людина змогла б після пережитого радіти життю, посміхатися і співати. А вона радіє дрібницям. Бо знає справжню ціну життя та свободи.

Майже два роки тому Таїсія Олександрівна та Василь Іванович придбали власне житло. “У нашому віці важко переїжджати з квартири на квартиру. Хочеться вже спокою”, — зазначає пані Таїсія.

Дерев’яний будинок, який вони придбали разом з чоловіком, розташований у селі Шатура, за 40 км від Ніжина. Останні кілька років в ньому ніхто не проживав. В будинку газове та пічне опалення, водогін. Тут є чудовий сад, де ростуть яблука, абрикоси, груші, чималий город.

Будинок подружжя придбало за власні кошти. Працювали і потроху відкладали. Сусіди — дуже добрі люди — принесли картоплю, буряк, моркву.

“Навіть не сподівалася, що на ніжинській землі знайду стільки близьких по духу людей. Щира подяка всім, хто протягнув нам руку у важкі часи”, — зазначає Таїсія Олександрівна.

Коли ми спілкувалися з пані Таїсією попереднього разу, в їхньому господарстві був тільки подарований кіт. Зараз вже є кури, качки і гуси. На 60 сотках дозріває врожай: пшениця, кукурудза, картопля, капуста, помідори, огірочки, кабачки. Вже зібрали і закатали у банки варення зі смородини і полуниці.

“На врожай не нарікаємо. Головне — все своє, без хімікатів. Як і вдома, на Донеччині, практикуємо мульчування. Це допомагає зберегти вологу, пригнічує ріст бур’янів, покращує структуру ґрунту та захищає коріння рослин від перепадів температур”, — зі знанням справи пояснює пані Таїсія.

Попереду в подружжя ще багато роботи. І не тільки на городі та присадибній ділянці. Потрібно ще довести до ладу будинок. Вже встановили нові вікна, побудували ґанок. На черзі — перекриття даху, заміна дверей та підлоги. А ще хочуть відновити паркан навколо обійстя.

“Робимо все поступово, крок за кроком, адже на ремонти потрібні час і кошти. Слава Богу, чоловік ще працює, разом пораємося по господарству. Я намагаюся не пропускати репетиції, адже в піснях — моя душа. Кожний виступ на сцені доставляє мені справжню насолоду”, — зазначає Таїсія Олександрівна.