Рубають, щоб не замерзнути, або Чернігівщина – не Африка

На Варвинщині ще з літа люди стали завозити дрова. У селі Григорівщина, де нині проживає двадцять душ, з яких дванадцять – пенсіонери, проект газифікації населеного пункту зробили аж тридцять років тому. Навіть труби привезли і склали! Обіцяного газу чекали-чекали, а це вже й не згадують. У кожній хаті – піч, грубка чи котел. Щоб обігріти будинок взимку, потрібно дві–три машини дров. Були б гроші! Люди замовляють попиляні і рубанці у Дігтярях Срібнянського району або в Озерянах Варвинського. Влітку просили за кленові чурки дві з половиною тисячі гривень, за акацію (порубану) – три з половиною. Нині вже ціни інші! Селяни кажуть, що машина з доставкою обійдеться у п’ять тисяч гривень. Дубові ж – усі вісім.

Людям з копійчаною пенсією треба рік збирати гроші, аби зиму пережити. На всьому економлять, просять Бога, щоб здоров’я дав – хворіти нині ой як дорого!

Добре, що паї є, орендна плата за які їх неабияк виручає.

На хуторі, так місцеві називають своє віддалене і малозаселене село, росте багато старих дерев. І в садках, і біля хат. Акація заполонила колишні пасовища, ярки. Бери й пиляй! Та вже нікому це робити. У кожній оселі – старість. Діти й онуки сюди не наїздяться. Хіба кілька возиків дров за вихідні заготовлять. І то радість батькам.

Аби трішки зекономити, люди купують пиляні дрова. А потім рубають самотужки. Побачити тут жінок з сокирою – не дивина, скоріше, за правило. Розчервонілі, в одній кофтині. Працюють і надіються тільки на себе. Зима їм не страшна!

У Корюківському районі, який сховався в лісах, наразі працює майже сотня пилорам (у 2010 році їх налічувалося 78). Відходи лісопиляння продають місцевим підприємствам, що виготовляють з них пелети, а також залишки забирає місцева теплова елект­ростанція.

Є в Корюківці й лісгосп, лісництва. Та наразі придбати дрова у цих краях населенню проблематично. Утворилася навіть черга. Поки що лісівники забезпечують своїх працівників та пенсіонерів.

– В області – дванадцять держлісгоспів, і в нашому ціни на дрова різняться, – розповідає голова профкому ДП «Корюківський лісгосп» Петро Устименко. – Це пов’язано з доходами та витратами підприємства. Хто має більший прибуток – там дрова дешевші. Першочергово забезпечуємо своїх працівників і пенсіонерів. Дрова вони купують на нижньому складі у Корюківці і у верхньому – у лісництвах, де вони дешевші.

За словами Петра Устименка, на нижньому складі 1 куб твердої породи – береза, дуб коштує 295 гривень, вільха, сосна – 250 гривень, осика – 230. А технологічні дрова ще дорожчі. Приміром, 1 куб березових дров вартує 446 гривень. А в лісництвах береза, дуб – 215 гривень, сосна, вільха – 170, осика – 150 гривень.

– У колективному договорі раніше йшлося так, що пенсіонерів забезпечували паливною нормою за пільговими цінами, тобто дешевше, – каже голова проф­кому. – А нині записано, що надається мате­ріальна допомога у грошовому вигляді на придбання дров паливних або для компенсації витрат комунальних послуг. Хто відпрацював більше десяти років на підприємстві – видаємо по дві тисячі гривень. І таких людей у Корюківському лісгоспі – триста. Тож черга є. Наразі всі кинулися купувати дрова…

Як повідомив Петро Устименко, на нижньому складі своїм працівникам віддають також відходи лісопиляння – 100 гривень за 1 куб.

Корюківчанка Ніна Мацкова, пенсіо­нерка лісгоспу, нещодавно придбала машину пиляних дров, десь кубів десять. Найняла людей, які їх порубали, занесли і склали. Тільки дрова їй обійшлися у п’ять тисяч гривень. Якщо вночі обігрівати будинок газом, а вдень – дровами, то рубанців на зиму має вистачити. А раптом дадуть субсидію, тоді цьогорічні запаси лишить на наступний рік. Бо хтозна, як життя далі складеться. А поки: дрова у сарайчику – жінка спокійна.

Виявляється, виписати дрова на підприємстві – це лише половина справи. Якщо людина не з міста, а з села, то треба подбати про транспорт. Тому люди частіше звертаються до приватних осіб, які продають як рубанці чи обрізки, так і метрівку, а головне – привезуть їх додому.

У Чернігові пропонують машину (6 кубів) рубаних дров з осики і тополі за 4100 гривень. По місту доставка безкоштовна, у села привозять за додаткову плату – 8 гривень за кілометр.

Обрізки з пилорами (осика) продають за 1900 гривень, а є й такі, що готові «віддати» за 4000 гривень.

Рубані дубові дрова та з акації (13 кубів) – 9000 гривень.

У Прилуках за метрівки (5 кубів) з сосни, верби, осики хочуть 3000 гривень. У Бобровиці пиляна сосна (6 кубів) – 4000 гривень.

Свої послуги пропонують також ті, хто рубає дрова. За 1 кубічний метр просять 100 гривень.

У пана Миколи з Киїнки Чернігівського району цьогоріч не було потреби купувати дрова.

– Поставили торік твердопаливний котел. Це, справді, те, що треба. Тепліше, економніше і приємніше, ніж газ. Швидше прогрівається, довше тримає тепло і повільно охолоджується, – розмірковує чоловік. – Користуємося паралельно і газовим, проте вже дуже відчутна економія. Цифр не пам’ятаю, але рахували, то дешевше. Живемо в приватному будинку, дрова маємо свої, бо часто пиляємо непотрібні дерева у сусідів. Які потім використовуємо для опалення.

Радіє, що не викинула котла прилучанка Наталія Вербняк. Цьогоріч їм субсидія, як кажуть, не світить, тож протоплюють будинок дров’яним котлом вечорами і у вихідні.

– Сподіваюся, що зекономимо за місяць на газу 300 гривень. Дров треба на день три – чотири мішки. Залежить від породи дерев. Цін не знаю, тому що забрали у спадок бабусині запаси. А ось коли купуватимемо дрова самі, то хтозна, що воно дешевше буде? Кажуть, нібито машина дубових рубанців коштуватиме 10000 гривень. А ще ж складай, носи, топи… Ліпше вже тоді газом опалювати. Те на те й вийде, – каже жінка.

Україна вам – не Африка. Опалювальний сезон у нас стартує. Якщо у закладах соціальної сфери, школах, дитсадочках, лікарнях батареї теплі, то ті, хто має автономне опалення, – вдягаються й вмикати котли не поспішають. Подорожчання газу на чверть змушує людей економити по-справжньому. Комунальний психоз ще не дав про себе знати. Адже не вдарили морози і немає нових платіжок…