Трагедія сталась у січні цього року в Лосинівці Ніжинського району. Сусідка, яка прийшла по воду до 49-річного А, натрапила в хаті на його закривавлений труп. На слід убивці поліцейські вийшли того ж дня. Ним виявився військовослужбовець О. із Носівки (37 років), котрий приїхав у Лосинівку погостювати в батька. Днями винуватцю винесли вирок.
Слідчі інкримінували чоловікові не лише умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 ККУ), а й незаконне поводження з боєприпасами (ч. 1 ст. 263 ККУ). Бо під час обшуку в нього вдома знайшли під диваном осколкову гранату Ф-1, дозволу на зберігання якої О. не мав.
Справу розглядав Ніжинський міськрайонний суд. Чоловік визнав свою вину лише в убивстві. Розказав, що на початку січня йому дали відпустку і він приїхав у Носівку. Та коли настав час повертатися на службу, зостався вдома, бо в дружини загострилася хвороба. Зі своїм командуванням О. переговорив, тож відпустку йому подовжили. Неофіційно. Користуючись нагодою, після свят надумав змотатися в Лосинівку до батька. Приїхав 16 січня. І першим ділом вирішив відсвяткувати свій приїзд.
Покликав сусідів, у тому числі й А, якого добре знав ще з дитинства. За столом чоловіки випили, поговорили. А коли А. став збиратися додому, О. вирішив його провести. Із собою прихопив пляшку горілки й закуску. Тож удвох продовжили «бенкет» у його в хаті (той мешкав сам), а потім господар запропонував товаришу заночувати в нього. О. погодився.
– Коли я вранці прокинувся, А. став поводитись неадекватно: говорив щось незрозуміле, а ще йому почало щось ввижатися. Певно, його схопила «білка» (таке вже бувало раніше), бо він ні з того ні з сього схопив совок для груби й кинувся на мене. Я вихопив совка і двічі вдарив ним А. по обличчю (над лівим вухом). Він упав і вдарився потилицею об двері. Я побачив на обличчі кров і порізи. Мабуть, зачепив його гострою частиною совка. Потім прощупав пульс і став приводити товариша до тями, несильно ляскаючи долонями по обличчю. В якийсь момент він захрипів. Підіймати його я не став. Хотів викликати «швидку», але телефон розрядився. Тож пішов до батька. Чесно кажучи, я не думав, що А.помре, бо рани здавалися мені несмертельними. Та й умислу вбивати в мене не було, — запевняв суддю О.
Утім швидкої допомоги він так, і не викликав, а, повернувшись до батька, подзвонив своїй дружині, щоб прислала по нього таксі, і поїхав у Носівку. Там його й скрутили поліцейські. А при обшуку знайшли під диваном гранату, На запитання, як вона там опинилася, обвинувачений відповів:
— Після вторгнення росії в лютому 2022-го я пішов у військкомат, отримав зброю. Гранату приніс додому і сховав, щоб жінка не знайшла. Ну а потім забув забрати із собою на службу. Вини в буцімто незаконному зберіганні гранати не визнаю, бо я військовий. Командування пояснювало нам, що під час воєнного стану можна зберігати вдома зброю і боєприпаси, а після його закінчення треба буде повернути.
Та, видно, не все з того, що розповів О, правда. Бо в місцевому військкоматі заявили, що ніякої зброї і гранат йому не видавали. А згідно з документами О. мобілізували у травні 2022 року (щоправда, раніше він брав участь в АТО). Крім того, експертиза показала, що він завдав товаришу совком не двох ударів (як він стверджував), а близько двадцяти. До того ж не вранці, а ще в ніч на 17 січня (близько першої години).
Потерпілою в справі проходила сестра покійного Л. Вона подала цивільний позов, у якому просила компенсувати їй 48 470 гривень матеріальної шкоди (це сума, що була витрачена на поховання і пам’ятник), а також 25 тисяч гривень — моральної. О. не заперечував. Суд задовольнив цивільний позов у повному обсязі.
Що стосується пред’явленого обвинувачення, то О. було визнано винним за обома статтями. За вбивство (враховуючи щиросердне каяття і співпрацю зі слідством) суд дав всього 8 років тюрми (хоча стаття передбачає до 15), а за незаконне поводження з боєприпасами — 3 роки. Однак суттєвої ролі це не зіграло, бо за законом більш суворе покарання поглинає більш м’яке.
У результаті О. присудили 8 років позбавлення волі. З них 8,5 місяця він уже фактично відбув (строк, проведений під вартою, теж рахується).
Зараз чоловік у СІЗО. Там і залишиться, поки вирок не набере законної сили.
Джерело: газета “Гарт”, Юрій Нікітін
