Психологи хочуть підвищити культуру виховання в наших родинах.
Рідний кат: українським батькам пропонують інструкції проти агресії
Насильство над дітьми в Україні подекуди набуває загрозливих форм. 4-річна Надійка дістала удари пляшкою, ногами і кулаками по голові за те, що не захотіла їсти тарілку супу, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
Через півтори доби дитина померла в своєму ліжечку. Менш ніж за тиждень у цьому ж регіоні від батьківської руки вмирає інша маленька дівчинка. На Закарпатті мати заморила сина голодом, а на Кіровоградщині із сім’ї депутата забрали ледь живого хлопчика – він важив удвічі менше своєї норми. Ми б воліли цього ніколи не показувати, але в ТСН ледь не щодня дзвонять бувалі педіатри та полісмени – вони приголомшені масштабами насилля над дітьми.
Це трагічні фінали та страшна статистика: щотретя дитина в Україні зазнає насилля. І переважна більшість кривдників – це не мачухи чи божевільні маніяки, а рідні неньки і татусі, не завжди бідні чи алкоголіки. Але завжди певні в тому, що дитина – то їхня власність, а побиття – не гріх, а наука. 70% дорослих українців визнають, що ляпас по сідницях – популярний метод виховання. Майже третина дорослих вважає, що без фізичного покарання дитину не виростити. Але найбільше діти скаржаться на психологічне насилля – під тиском дорослих живуть 45% сучасних дітей.
Хто виросте з тих, які витерпіли і вижили? Загартовані, дисципліновані і… нещасні воїни. Едуарду 41 рік, зовні це не чоловік, а скеля. Насправді це досі маленький хлопчик, нездатний відплатити… матері, котра неодноразово доводила його до думок про суїцид. Сина вона виховувала сама, авторитет добувала паском і голодом – покаранням була заборона навіть торкатися холодильника. Як підріс, удари пішли в самісіньке серце: “Нічого в тебе не буде, нічого в тебе не вийде, жодна дівчина з тобою жити не буде”. Хлопчик, що колись утік від деспотичної мами, досі бігає від жінок і від успіху. Він досі внутрішньо страждає і не може зрозуміти, за що йому це.
“Наші три-чотири попередні покоління були весь час у стані виживання. Біль, страждання та стосунки агресивно-жертовні, травматичні – вони заклали болісний фундамент домашнього насильства, котрий ми зараз бачимо”, – пояснює психолог. Розірвати це коло можна нинішнім батькам. ЮНІСЕФ в Україні пропонує відверто поговорити про насильство і розпочинає масштабну соціальну акцію: усе починається зі слова. Креативно-психологічний десант хоче навчити тат і мам розрулювати складні ситуації без допомоги рук.
Вони записали шкідливі фрази, підслухані в пісочниці, і пропонують альтернативу: замість “відчепися від мене” – “послухай, я зараз втомлена, погуляй поки сама, а потім пограємо разом”, замість “як тобі не соромно” – “давай не заважати іншим, це може їх лякати/засмучувати”, замість “зараз впадеш, жаліти не буду” – “будь уважним, дивися під ноги”. Поради планують помістити на пляшку молока – популярний молочний виробник поступився місцем на етикетці. 50 тисяч пляшок з інструкціями проти агресії вже розвезли по всіх містах і селах України. У кіосках та супермаркетах до кінця року продаватиметься подвійно корисне молоко. Організатори акції вірять в силу підсвідомості: от постоїть така пляшка в холодильнику, одна, друга, третя – і потім батьки, хочуть чи ні, замисляться, перш ніж травмувати словом, і напевно зупиняться перед тим, як занести руку.
41-річному Едуарду молоко не допоможе. Його терапія – це бокс та крісло психолога. Але в нього є 3-річний син. І є шанс, що кругообіг ляпасів вдасться перервати на рівні самої думки.
Кореспондент ТСН Марина Макущенко Більше
