У Тульській області наглядачі російської колонії катують українських військовополонених та цивільних заручників.
Про це розповіли в Медійній ініціативі за права людини.
Журналісти зазначають, що Тульська колонія – одне з найсуворіших місць утримання українських військовополонених та цивільних заручників.
Звільнені полонені розповіли, як наглядачі колонії вирізали українським військовополоненим літери z на щоках, змушували їх здирати з себе татуювання, катували струмом і морили голодом.
«Правила в колонії весь час змінювалися, полонені ніколи не знали, за що їх битимуть наступного разу», — зазначає Медійна ініціатива.
Колишній бранець морський піхотинець Іван розповів (ред. – Ім’я змінили з питань безпеки) потрапив у полон на Херсонщині в березні 2022 року. Колонія у Тульській області стала для нього п’ятим місцем утримання.
«Коли згодом мене привели до слідчого, він запитав: “Знаєш, де ти?” Я відповів, що, можливо, в Сибіру. Він засміявся: “Нехай так буде”. Мені здається, вони хотіли приховати місце. Але на бирках подушок, на упаковках мила та зубної пасти ми побачили: Тульська область. Тільки у жовтні, коли до нас закинули нового полоненого, ми дізналися, що ми в Донському», — розповів Іван.
У травні 2022 року в місто Донський разом з Іваном перевезли близько двохсот громадян України з різних місць утримання. Окрім українських військових, у колонії були цивільні українці, викрадені під час окупації переважно з Київської, Чернігівської та Сумської областей.
Іван розповів, що в камері на шістьох людей їх було 23. Наглядачі не дозволяли сидіти вдень, спати можна було лише вночі.
Іван згадує, що у кранах текла лише ржава вода, не було питної. Бранці набирали її у пластикову ємність, чекали, доки осяде іржа, і лише потім пили. Кілька тижнів полонених годували завареною окропом капустою.
«З часом почали давати все прісне. Суп був без картоплі — сама вода. Вода в ньому була мутною, ніби каструлю обмили після вареного рису», — згадує Іван.
Колишні бранці свідчать, що росіяни прагнули дезорієнтувати тих, кого утримували. На них морально тиснули: приховували місце перебування, стирали межі доби через відсутність денного світла, голосно вмикали новини кількамісячної давнини.
«У нашій камері у трьох хлопців були татуювання. В одного на спині набито російською “Спаси и сохрани”. У другого на руці — “За ВДВ”, бо раніше служив у десантних військах. А в третього — знак “Рамштайну”. До десантника домахалися, змусили здирати. Дали на це два дні. До нас у камері сиділи зеки, вони леза полишали – маленькі, гострі. То він ним зрізав, до крові», — згадує колишній військовополонений.
Військовополонений Олександр розповів, що охоронці колонії вирізали на щоках полонених українських строковиків букву Z іржавим цвяхом. Інший військовополонений Олексій пригадав, що у наглядачів колонії були поліпропіленові палиці великого діаметра. Нею бранців постійно били: на руках і ногах залишалися сліди, але кістки ними не ламали. Українських бранців змушували виконувати надмірні фізичні вправи та цілодобово били. Олексій розповів, що полонених також катували електричним струмом.
Свідки зазначають, що найбільше знущалися з морських піхотинців, які обороняли Маріуполь. Колишні військовополонені, звільнені в різний час, розповідають, що наглядачі в цьому СІЗО систематично переривали сон полонених.
Медійна ініціатива за права людини встановила прізвища керівників колонії, які причетні до катування українців.
У травні 2022 року установою керував Олександр Олександрович Плаксін. Свої функції він виконував до жовтня 2022 року, потім його заарештували. Після нього новим керівником став Камо Георгійович Габрелян.
На початку 2023 року керівником колонії став полковник внутрішньої служби Іван Васильович Давиденко.
Правозахисники звернули увагу також на генерал-майора внутрішньої служби росії Івана Прокопенка, якого призначили начальником федеральної служби виконання покарань по Тульській області.
Водночас полонені згадують про жінку, яка приходила у слідчий ізолятор, але до камер не заходила. Бранці зазначають, що після її приходів погіршувались умови утримання.
«Нововведення з’являлися уже на наступний день. Наприклад, нас почали будити вночі, хоча до цього ми спали всю ніч. Спершу нормально годували, а після її приходу їжа стала жахливою — сама вода. Щоразу, коли ми чули її голос або знали, що вона була, щось мінялося», — розповідає Олександр.
Джерело: Сіль медіа
