15 березня Ніжин прощався з Ярославовом Кавою.
Ярослав народився 14 травня 1993 року в місті Ніжин. Навчався в гімназії № 3, після закінчення якої вступив в Харківський університет повітряних сил імені Кожедуба. Після 4 років навчання в 2014 році почав служити в 12 окремій бригаді армійської авіації.
Ярослав за час повномасштабного вторгнення більше 200 бойових вильотів. Був учасником АТО, за що нагороджений медаллю «За участь в антитерористичній операції». Указом Президента від 28 квітня 2022 року Ярослава Каву нагороджено орденом Данила Галицького.
Близькі згадують про Ярослава, як про надзвичайного життєлюба: він любив мандрувати, об’їхав багато мальовничих куточків України. Завжди залучав у свої поїздки родичів та друзів. «Світ такий широкий та прекрасний – що хочеться побувати усюди» – казав Ярослав.
Коли почалась війна – на першому місці для нього завжди були служба та його сім’я. Ярослав був з тих людей, які завжди прийдуть на поміч. Ві не ганявся за званнями та нагородами, а просто робив свою роботу і допомагав іншим, завжди простягав руку помочі, дуже часто жертвуючи при цьому власними інтересами. Він був дуже освідчений, розумний але зовсім не амбіційний – згадують про нього близькі.
Дружина Тетяна згадує, що кожен політ для Ярослава міг бути останнім, і він це усвідомлював. Однак не давав «задню», не шукав шляхів та можливостей, як уникнути цієї складної та небезпечної роботи. «Якщо не я – то хто?» – казав він. Не любив корупцію та корупціонерів. Казав, що усього може досягнути сам.
Сім’я для Ярослава була чимось святим. Мати, батько, численні родичі, молодший брат Богдан, для якого він був прикладом, і який також загинув захищаючи нашу Батьківщину.
Коли Ярослав одружився: Тетяна стала для нього не тільки дружиною, а другом і найближчою порадницею. Пізніше народилась донечка Єва, а менше року назад ще одна донечка – Мілана. Єві зараз 7 рочків, а Міланочці – всього 11 місяців. Ярослав вважав, що потрібно жити для дітей, робити все, щоб у них було повноцінне дитинство. Тож під час коротких відпусток весь час намагався проводити з сім’єю, організовував невеликі сімейні поїздки. Мріяв після того, як вийде на пенсію, купити будиночок десь в сільській місцевості, розводити там кроликів, качок і навіть страусів. Але цим мріям не дано було збутись. Війна обірвала життя Ярослава 12 березня 2024 року під час бойового завдання в Донецькій області. Він місяць не дожив до свого 31-річчя.
Ярослав Кава, капітан Армійської авіації сухопутних військ Збройних Сил України, штурман-льотчик вертолітної ланки вертолітної ескадрильї попри все, до останнього подиху залишався вірний військовій присязі та Україні, і гідно виконав своє останнє бойове завдання.
Вічна слава і вічна пам’ять Герою.
Щирі співчуття рідним.
Підготувала Наталія Рульова
