Проїжджаєш дорогою, і ловиш себе на думці, що не розумієш: закінчився той Ставок, чи тільки почався. Здається, що того села – жменька. Хати затінені густими садами, під ворами дикі квіти сусідять з домашніми нагідками, а людей і не видно.
Заїжджаємо на вулицю, де аж очам стає боляче від зеленого кольору, а старі вишні тягнуть віти просто на дорогу, якою, не поспішаючи, прямує чоловік.
“Що ви тут шукаєте, немає тут нічого, – розводить руками Олексій (так назвався). Ні лікарні, ні старостату, ні школи.
Купить нічого не купите, бо й магазину в селі нема. Був один, а з 2020 року і той не працює. Хліб та продукти у нас привозні, машиною возять двічі на тиждень, в понеділок і суботу. А чогось добрішого як схочеш, то у Дослідне їдь, чи в Носівку”.
-Скільки людей проживає у Вашому селі? – запитую.
-Ой, мало!, – махає рукою чоловік. (Вікіпедія пише, що станом на початок 2023 року у Ставку нараховували 206 осіб, – Авт.). Півсела вимерло, півсела залишилося, ну чоловік 100 може й є. Порожні хати он всюди, а подекуди – діди в хатах сидять. Мені 70, а там ще старіші”.
Трохи далі зустрічаємо ще одного 70-річного чоловіка, і теж (аж дивно) – Олексія.
“Та що тут, половина вулиць порожні. Старостат – у Володьковій Дівиці. Дітей навчатися у Дослідне автобусом возять, і з нашого, і з інших сіл. Гімназія там гарна, двоповерхова, я теж її в свій час будував”.
Досліднянська гімназія, в якій навчався полеглий Герой Андрій Сідоров…
-А чого село Ставком назвали?
-Бо воно з боків було оточене двома великими ставками, але вони вже давно повисихали. Рибалити тут нема де, на Десну їздимо. А в нас в колодязях цієї весни нарешті вода з’явилася, а то п’ять років не було нічого. Тепер можна набрати три чистих відра, а далі вже буде каламуть”.
Староста Володьководівицького старостинського округу Олександр Гаврилко говорить: “У Ставку нема ні ФАПу, нічого нема. Торгівля виїздна, пошта пересувна. За лікуванням селяни звертаються до нас, у Володьково-Дівицьку амбулаторію. Наші сімейні лікарі (їх двоє) з ними заключили декларації, а один із них, Скрипа Дмитро Дмитрович, зачасту виїжджає на прийоми додому. Бо жителі Ставка, переважно, всі люди похилого віку.
Діток новонароджених у Ставку немає. Взагалі по всьому старостату від початку року народилося всього 4 діток”.
Зникає село. Це завжди сумно, бо колись тут вирувало життя: разом з деревами, які зараз височенні, гойдаються від вітру, росли діти, у вікнах горіло світло, а за столом увечері збиралася вся родина. А зараз лише одинокі пенсіонери, огортаючи плечі спогадами, бережуть це село. Ставок живе, допоки живі його мешканці…
Валентина ПИЛЬНИК
Фото автора
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram