“Дружино моя, дружино рідна, та нема тебе вже…”, – говорить 84-річний Микола Панасович Андрієць, і його очі ясніють і наповнюються слізьми.
“Пішла моя Марія в засвіти, ось уже 5 років буде. А я пам’ятаю. І щороку, перед її днем смерті – 23 вересня – замовляю в газеті некролог. Нехай люди згадають, якою світлою вона була”, – розповідає дідусь.
Подружжя прожило разом 57 років. Жили в Лосинівці, де і познайомилися.
“Нам тоді по 20 було, – ділиться спогадами чоловік. – Молоді, веселі, все життя попереду. Я на той час зустрічався з іншою дівчиною, а от Марія, побачивши мене, заявила подружці: “Він однак буде мій”. Від долі не втічеш, так і сталося. І я аж ніяк не був проти цьому (посміхається, – авт.).
Ми зустрічалися три роки, а потім узаконили свої стосунки”.
-Яка вона була, Ваша Марія?, – запитую.
-Ну яка?.., – зводиться очі до неба Микола Панасович, вдивляючись вдаль, – характер мала золотий. Душевна. Дорожила мною, а я – нею. Чорнява, кароока моя красуня. Господиня на всі руки, все добро наше на ній трималося, встигала і двох корів доглядати, і на роботу ходити (працювала в аптеці), і діток мені подарувала – сина і доньку”.
-Внуків маєте?
-Аякже! Четверо внучок і правнук! Дружина, правда, правнучка не побачила.
–Ви сварилися з дружиною?
-Та які то сварки були, ой, – відмахується дідусь. – Тут посварилися, тут уже забули все.
Сумно мені без Марії. Скучно. Неповне життя без неї. Померла моя половинка від хвороби серця. тієї осені картоплю вибрала, встигла… Перетрудилася. І пішла на вічний спочинок.
Пам’ятаю її. І не забуду поки житиму…”.
Таке воно, кохання крізь роки… Уже і людини немає, а серце кохає… Недарма ж кажуть, що любов сильніша за все…
Валентина ПИЛЬНИК
Передрук статті та використання фото/відео без прямого посилання на джерело є порушенням авторського права та тягне за собою відповідальність згідно чинного законодавства.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Приєднуйтесь до нашого Ютуб-каналу та слідкуйте за останніми новинами Ніжинщини
