Чоловіка, що на цьому знімку, вже немає серед нас. Але пам’ять про нього повинна жити. Його життя було коротким і обірвалося трагічно. На початку березня 2022 року Валерій Кондратюк загинув на дорозі між Терешківкою та Шняківкою. Рашисти розстріляли його з БМП.
Згадуючи його історію, ми не можемо забути той трагічний березень 2022 року та той світлий квітень, коли Чернігівщина була звільнена від окупантів. Важко усвідомити, що в ХХІ столітті наша земля знову пережила жахи окупації, що нашу гідність намагалися принизити чужинці. З пам’яті не стираються слова Ніни Дмитрівни Авраменко, педагога та краєзнавця з Лосинівки, яка досліджувала період фашистської окупації 1941–1943 років, не підозрюючи, що їй доведеться пережити подібне на власні очі. Березень 2022-го показав нам справжнє обличчя окупації – її жорстокість і руйнівну силу.
Валерій Кондратюк, житель Києва, рятуючи родину, вивіз її до села Макіївка Ніжинського району. Він хотів повернутися до столиці, але шляхи були вже заблоковані ворожою технікою. У безвихідній ситуації Валерій не здався. Він діяв сміливо, передаючи ЗСУ інформацію про пересування ворожих колон. Він загинув, як воїн. У розквіті сил, з вірою в Перемогу.
Його ім’я навічно закарбоване в нашій пам’яті – як символ мужності, самопожертви та нескореного українського духу.
Джерело: Федір Свиріпа
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Приєднуйтесь до нашого Ютуб-каналу та слідкуйте за останніми новинами Ніжинщини
