Справжній ажіотаж панував сьогодні, 18 лютого, у лікарняному банку крові (колишньому відділенні трансфузіології) Ніжинської міської лікарні — сюди приїхала бригада Чернігівського обласного центру крові. Люди почали займати чергу ще з восьмої ранку, хоча прийом донорів розпочався лише о 9:00. Уже о 9:30 у списку налічувалося майже 70 охочих, і їхня кількість продовжувала зростати.
У коридорі – розмови, підтримка, легке хвилювання і водночас відчуття спільної справи.
Наша редакція теж не залишилася осторонь. Без зайвих слів і вагань ми долучилися до цієї важливої місії – бо коли країні потрібна кров, кожен може зробити свій внесок.
Хтось робить це регулярно, хтось прийшов уперше. Були й колективи.
Дві Ірини та Марина з магазину «PROSTOR» розповідають: «Колись здавали давно. Зараз прийшли, бо розуміємо ситуацію в країні. Здаємо кров для всіх, кому вона потрібна».
Інна зізнається, що стала донором вперше: «Мій чоловік здає кров давно, я прийшла за компанію. Почуваюся добре після процедури, думаю, прийду ще. Але черга займає багато часу – це незручно».
«Здаю кров на постійній основі для потреб військових, дружина підключилася нещодавно. Донька, яка живе в Чернігові, теж донор. Але їй там, в обласному центрі, набагато простіше це зробити – кров приймають щодня і в зручний час. Ми ж приїхали спеціально з Великої Дороги. За два тижні записалися в чергу, випадково дізнавшись, що 18 лютого приїде бригада з Чернігова, – розповідає Анатолій.– У обласний центр не кожен зможе поїхати, а в Ніжині прийом донорів відбувається лише раз на місяць».
До розмови долучається дружина Галина: «Ми – сім’я патріотів. Наш син Тарас воював із першого дня повномасштабного вторгнення. Зараз після поранення проходить лікування, має групу інвалідності. Але навіть тепер завжди допомагає побратимам, чим може. І ми робимо все, що в наших силах. Бо добре розуміємо, наскільки необхідна кожна донація».
Попри гарну організацію на місці – чай, печиво, виклик за списком – людям доводиться вистоювати по 2–3 години. Але незважаючи на всі фактории, люди спокійно чекають на свою чергу. Адже всі розуміють, що в умовах війни потреба в донорській крові надзвичайно висока.
Рік тому в Ніжині закрили відділення трансфузіології. Із 1 січня 2025 року Ніжинський міський банк крові більше не обслуговує донорів. Відтепер він функціонує як лікарняний банк крові – структурний підрозділ, що лише отримує компоненти крові з обласного центру, зберігає їх і видає для потреб пацієнтів.
Усі зібрані в Ніжині запаси транспортуються до обласного центру крові в Чернігів з дотриманням температурного режиму. Там кров переробляють, розділяють на компоненти, а далі – за заявками – вона надходить до лікарень.
Спеціалісти з обласного центру приїздять до Ніжина лише раз на місяць.
Подібні зміни відбулися по всій Україні. У містах рівня Ніжина залишили лікарняні банки крові, а прийом донорів зосередили в обласних ліцензованих центрах.
Формально – це централізація, оптимізація, контроль якості.
Фактично ж для мешканців невеликих міст це означає:
– або чекати раз на місяць виїзну бригаду,
– або їхати до обласного центру,
– або стояти в багатогодинних чергах.
Бажаючих здати кров у Ніжині багато – і це тішить. Люди свідомі, готові допомагати, приїжджають із сіл, записуються заздалегідь, планують свій час.
Система загалом працює: кров збирають, транспортують, переробляють і передають за потребою. Але для самих донорів процес не завжди зручний. Доводиться стояти в чергах по кілька годин, а виїзна бригада приїздить лише раз на місяць.
Можливо, варто розглянути можливість проводити такі прийоми частіше – хоча б двічі на місяць. Це зменшило б черги, заощадило б людям час і збільшило кількість охочих, хто щиро хоче допомогти.
Олена КРЕСАН
