Незважаючи на морозний, засніжений ранок, у центрі села Вертіївка людно – сьогодні четвер, базарний день. Сюди приїжджають торгувати з інших населених пунктів, із міста Ніжин, а також вертіївчани, які продають власну домашню продукцію. Базар – вирує: сало, м’ясо, ковбасні вироби, зерно, зернові суміші, чого тут тільки нема. Гамірно: продавці купляють товари, торгуються, обговорюють найгарячіші події та новини села.
Найколоритніший продавець – у справжньому овечому кожусі, у ефектному головному уборі з усмішкою з-під вусів – Володимир Крутько, наш постійний читач, «Борода до Перемоги». Він пропонує молочні продукти власного господарства: молоко – 120 грн за 3 літри, домашній сир – 200 грн, сметану – 80 грн за пів літра, яйця – 100 грн за десяток.
Товар розкуповують швидко, адже якісний і добротний – та і спробуй у такого привітного продавця не купити! І похвалить, і попросить, і прорекламує. А головне – щедро сипле запальними жартами, компліментами та народними приказками. Жіночки швидко розбирають усе, а продавець-жартівник, склавши виторг і тару на санчата, йде обходити інші ряди – треба ж знати, хто що продавав і за скільки, а ще обговорити останні найсвіжіші новини.
Для селян продаж домашньої продукції – це велика дотація до мізерних пенсій, можливість оплатити ліки, комунальні послуги, купити необхідне. Саме щоденна важка праця – догляд за худобою, ранні підйоми, турбота про господарство – допомагає вижити, особливо людям поважного віку. Базар – це шанс заробити чесною працею, відчути свою потрібність, поспілкуватись з односельцями.
Повертаючись додому засніженою вулицею, Володимир усміхався сам до себе – ранок удався на славу. І не лише через гарний торг: для нього базар – це спілкування, зустрічі, жарти, живе село, що дихає і тримається незважаючи на всі перипетії життя. Попереду – весна, пора турбот і праці, але поки його руки пахнуть свіжим хлібом і теплим молоком, він певен: життя, як і базар, триває – гомінке, неспокійне, бурхливе.
Вдихає морозне повітря і милується на тиху Вертіївку, що потопає в снігу. Дим із коминів здіймається в небо, чуйно, як позаду риплять санчата. Думка одна – «Хоч би швидше війна закінчилася – щоб було мирно, спокійно, затишно. Отоді заживемо…».
Марина Ігнатенко