Великий піст — це особливий період духовного очищення і підготовки до світлого свята Воскресіння Христового. Його тривалість становить 40 днів Святої Чотиридесятниці плюс Страсна седмиця — окремий, глибоко зосереджений час спогадів про останні дні земного життя Спасителя.
Традиція посту має старозавітні корені. У юдейському середовищі було прийнято постити двічі на тиждень — у вівторок і четвер. Перші християни, бажаючи засвідчити свою вірність Богові, також встановили для себе два пісні дні — середу і п’ятницю. Згодом ці дні почали пов’язувати зі Страстями Христовими: у середу Юда зрадив Христа, а в п’ятницю Господа було розіп’ято. Проте спочатку піст був передусім добровільною жертвою любові до Бога.
Що ж до самого Великого посту, то його витоки пов’язані з підготовкою до Хрещення. У перші століття християнства до Церкви приходили переважно дорослі люди. Вони готувалися до прийняття Таїнства через молитву, піст і глибоке переосмислення свого життя. Хрещення звершували лише кілька разів на рік, найчастіше — у Велику Суботу перед Пасхою. Тож сорокаденний піст став часом особливої духовної праці для оглашенних і молитви всієї громади за тих, хто мав увійти до Церкви.
Спершу самі християни особливо постили у Страсну седмицю — в дні спогаду про страждання, смерть і погребіння Спасителя. Згодом Чотиридесятниця та Страсна седмиця об’єдналися в єдиний період, який ми сьогодні називаємо Великим постом.
Перші сорок днів — це шлях людини до Бога, час покаяння, молитви й внутрішньої праці. Страсна седмиця — це вже шлях Бога до людини: через Тайну Вечерю, Голгофу, хресні страждання і перемогу над смертю у світлі Пасхи.
Великий піст — це не лише обмеження в їжі. Це час глибшого погляду в серце, час солідарності, любові й духовного оновлення, щоб зустріти Воскресіння з чистою душею і відкритим серцем.
