У Ніжині триває суспільний конфлікт, який уже вийшов далеко за межі однієї школи. Рішення не відкривати перший клас у гімназії №11 на 2026-2027 навчальний рік викликало гостру дискусію між міською владою, батьками майбутніх першокласників та громадськими активістами.
Одні говорять про необхідність економії бюджетних коштів в умовах демографічного спаду, інші – про порушення прав дітей та приховану підготовку до майбутньої ліквідації навчального закладу.
Чому не відкривають клас?
У міській владі пояснюють своє рішення зменшенням кількості школярів у громаді. За офіційними даними, у новому навчальному році за парти сядуть 6041 учень, що на 348 дітей менше, ніж торік.
Під час розгляду питання на профільній депутатській комісії було озвучено, що до першого класу гімназії №11 планують вступати лише шість дітей. На думку посадовців, утримання такого малокомплектного класу є фінансово невиправданим.
Також зазначалося, що середня вартість навчання одного учня в закладах освіти громади становить близько 41 тисячі гривень на рік, тоді як у гімназії №11 цей показник перевищує 52 тисячі гривень через меншу наповнюваність класів.
Такі аргументи стали підставою для рекомендації не відкривати новий перший клас.
В свою чергу, батьки майбутніх першокласників категорично не погоджуються з таким підходом. Вони стверджують, що бажаючих навчатися у гімназії було більше, ніж озвучують чиновники, а частина батьків нібито зазнавала переконувань обрати інші школи.
За словами активістів, боротьба за відкриття класу триває вже кілька місяців. Люди обурені тим, що не отримали відкритого діалогу з міською владою та не змогли особисто обговорити ситуацію з керівництвом громади.
Особливу увагу вони звертають на безпековий аспект. Гімназія №11 має укриття, яке дозволяє продовжувати навчальний процес навіть під час повітряних тривог. На думку батьків, переведення дітей до інших закладів може створити додаткові труднощі для родин, особливо в умовах воєнного стану.
Громадська активістка Тетяна Дроб’язко заявляє, що законодавчих підстав для невідкриття класу немає. Вона посилається на статтю 12 Закону України «Про повну загальну середню освіту», відповідно до якої клас початкової школи може функціонувати за наявності щонайменше п’яти учнів.
За інформацією активістів, наразі подано сім заяв від батьків майбутніх першокласників, а отже необхідний мінімум забезпечено.
Також громадськість наголошує, що серед дітей є учень з особливими освітніми потребами, а тому держава та органи місцевого самоврядування повинні забезпечити доступність освіти відповідно до законодавства.
Крім того, активісти посилаються на листування з Міністерством освіти і науки та Державною службою якості освіти, які, за їхніми словами, наголошували на необхідності забезпечення права дітей на здобуття освіти.
Тож конфлікт навколо гімназії №11 поступово переріс у ширшу дискусію щодо ефективності управління освітньою сферою міста. Частина громадських активістів вважає, що за умов скорочення кількості учнів оптимізація має стосуватися не лише шкіл, а й управлінських структур. Лунають пропозиції переглянути чисельність працівників Управління освіти та спрямувати зекономлені кошти безпосередньо на підтримку закладів освіти. На їхню думку, такий підхід дозволив би зберегти малокомплектні класи та забезпечити дітям можливість навчатися у найближчих до місця проживання школах.
Ситуація навколо гімназії №11 залишається невирішеною та продовжує викликати значний суспільний резонанс.
Батьки та активісти вже заявили про готовність оскаржувати рішення в судовому порядку, якщо воно буде остаточно затверджене. Натомість міська влада наполягає на необхідності враховувати демографічні реалії та фінансові можливості громади.
Сьогодні мова йде не лише про сімох майбутніх першокласників, а й про те, яким шляхом розвиватиметься мережа закладів освіти громади в найближчі роки – шляхом економії бюджетних коштів чи максимального збереження доступності освіти для дітей.
Редакція “Свідомий погляд”
Фото з мережі
